— Крім того, я ні в чому вас не звинувачую, — додав він байдуже. — Я раджу лише остерігатися Арчибальда. Остерігайтеся його, ніколи не залишайтеся з ним наодинці. Також раджу бути так само обережною з Фару-ком. Нехай вас завжди хтось супроводжує, коли ви спілкуватиметеся з ним.
Офелія навіть не знала, сміятися їй чи гніватися. Торн мав дуже серйозний вигляд. Вона чхнула тричі, висякалася і холодно мовила:
— Ви даремно непокоїтеся. На мене навряд чи хтось зверне увагу.
Торн зупинився, задумавшись, а потім нахилився вперед, ніби складаючись хребець за хребцем, поки майже не схопив Офелію за руку. Вона б ухилилася, якби він майже одразу не випростався.
— Ви так гадаєте? — іронічно спитав він.
І коли Торн вийшов із кухні, Офелія зрозуміла, що він поклав їй у руку папірець. Телеграма?
МОНСЕНЬЙОР ТОРН КЕРІВНИЦТВО НЕБОГРАДА ПОЛЮС СТУРБОВАНИЙ ВАШИМ МОВЧАННЯМ ТАТО МАМА АҐАТА ШАРЛЬ ГЕКТОР ДОМІТІЛ БЕРТРАН АЛЬФОНС БЕАТРІС РОЖЕ МАТІЛЬДА МАРК ЛЕОНОРЕ ТОЩО
КРІЗЬ ДЗЕРКАЛА
— Завжди опускайте очі в присутності сеньйора Фарука.
— Але нехай це не заважає вам триматися незалежно.
— Говоріть тільки тоді, коли до вас звертаються.
— Поводьтеся невимушено.
— Офеліє, ви мусите заслужити захист, запропонований вам. Виявляйте покору та вдячність.
— Ви представниця Аніми, моя дитино, не дозволяйте нікому вас зневажати.
Суперечливі рекомендації Беренільди та тітки Розе-ліни Офелія насправді не слухала.
Вона спробувала вмилостивити шалик, який, захоплений радістю і водночас збожеволівши від гніву, туго обвивав її шию, руки й талію. Він страшенно боявся нової розлуки зі своєю власницею.
— Я повинна була б спалити цю річ, коли вас тут не було, — зітхнула Беренільда, обмахуючись віялом. — Хіба можна з’являтися при дворі в такому погано вихованому шалику?
Офелія підняла парасольку, яку щойно впустила. Беренільда вбрала її в капелюшок із серпанком і сукню ванільного кольору, легку, як збиті вершки. Вона нагадала їй сукні з її дитинства, коли вся її родина виїжджала влітку на пікнік.
Це вбрання здавалося їй більш недоречним, ніж шалик на шиї там, де температура навесні не перевищувала мінус п’ятнадцяти градусів.
Підйомник плавно зупинився.
— Сімейна опера, пані! — оголосив ліфтер. — Ліфтова компанія повідомляє: пересадку можна зробити з другого боку залу.
Востаннє Офелія ішла блискучим паркетом оперної зали не в ошатному вбранні, а в лівреї лакея і не з парасолькою, а з веслом у руці. їй здавалося, що вона грає чужу роль, тільки один образ поміняла на інший, і тільки одне залишалося незмінним: ребро ще досі боліло.
Їх зустрів інший ліфтер з натягнутою на голову шапкою на резинці.
— Тут треба зробити пересадку, яка чекає на вас, пані! Лорд Фарук висловив своє палке бажання прийняти вас.
Іншими словами, йому вже уривався терпець. Беренільда порхнула на своє місце в ліфті так, ніби літала в хмарах. Натомість Офелія ішла, як по яєчній шкаралущі, пропускаючи полк жандармів, який охороняв тті/лгід до ліфта Вежі. їй було дивно, що підйом на один-єдиний поверх потребує такої великої охорони.
— Ми вже не в посольстві, — попередила Беренільда, коли швейцар зачинив золоті ворота. — Відтепер не їжте, не пийте й не приймайте подарунки без мого дозволу. Якщо ви цінуєте своє здоров’я і свою честь, ви також уникатимете альковів та безлюдних коридорів.
Тітка Розеліна, яка схопила з буфета в ліфті еклер, тут же злякано повернула його на місце.
— Які заходи ви плануєте вжити щодо нашої родини? — спитала Офелія. — Про те, щоб привести їх сюди, не може бути й мови.
Тільки коли вона уявила свого брата, сестер, племінниць та племінників у цьому зміїному гнізді, її продерло морозом по шкірі.
Беренільда із задоволенням сіла на одну з лавок у ліфті.
— Покладіться на Торна: він, як завжди, розумно розв’яже цю проблему. Поки що будьте особливо обережні, щоб не справити надто поганого враження на Духа родини. Наше майбутнє при дворі частково залежатиме від того, яке враження ви справите на Фарука.
І Беренільда, і тітка Розеліна знову почали торочити свої рекомендації — одна наказувала, щоб Офелія уникала свого акценту, друга — щоб, говорячи, не соромилася його, одна просила зберегти анімізм у таємниці, друга — оприлюднити. Можна було подумати, ніби вони з дня у день заучували той самий текст.