— Офелія.
Хтось зневажливо пирхнув. Офелія поглянула на Торна. Він повернувся до неї спиною, непохитний, як велике опудало ведмедя. Вона не бачила виразу його обличчя, але не сумнівалася, що цей звук походив саме від нього. Вочевидь, її тоненький голосок йому не сподобався.
— Офеліє, — промовила Артеміда, — я вітаю вас зі шлюбом і дякую вам за цей союз, що зміцнить сердечні стосунки між мною та моїм братом.
Це була стандартна формула, проголошена без ентузіазму, лише задля протоколу. Торн підійшов до Артеміди й простягнув їй дерев’яну лаковану скриньку. Прекрасна богиня, здатна запаморочити голови навіть старим ученим, лишила його абсолютно незворушним.
— Це від мсьє Фарука.
Офелія поглянула на матір з-за окулярів. Невже їй самій теж доведеться підносити дар Духу родини Торна в день прибуття на Полюс? Судячи з ошелешеного виразу обличчя матері, вона думала про те саме.
Артеміда байдуже прийняла дарунок. Та щойно вона торкнулася скриньки пальцями й зрозуміла, що всередині, її незворушне обличчя здригнулося.
— Чому? — запитала Артеміда, примруживши очі.
— Я не знаю, що в скриньці, — повідомив Торн, різко вклонившись. — У мене більше немає повідомлень для вас.
Артеміда задумливо погладила рукою лаковане дерево, знову зупинила бурштиновий погляд на Офелії, ніби мала намір щось їй сказати, але потім невимушено знизала плечима.
— Ви всі можете бути вільні. Мені треба працювати.
Не чекаючи благословення, Торн різко повернувся на підборах і, нервово стискаючи годинника, почав спускатися сходами.
Троє жінок квапливо попрощалися з Артемідою і поквапилися за ним, побоюючись, що цей грубіян може забрати фіакр і поїхати без них.
— Заради предків! Я відмовляюся віддавати свою дочку за цього нахабу! — розлючено шепотіла мати посеред планетарію, де натовп учених сперечався щодо наступної появи комети.
Торн її не почув: його кудлате ведмеже хутро вже полишило темну залу, де механічні глобуси гурчали, як годинникові коліщатка.
Серце Офелії підстрибнуло в грудях, сповнившись надією, але усмішка Настоятельки зруйнувала всі її ілюзії.
— Доню, між двома родинами укладено угоду. Ніхто, крім Фарука й Артеміди, не може її розірвати, не зумовивши дипломатичного скандалу, — сказала вона.
— Так, але моя прекрасна вечеря! — Материн пишний шиньйон під красивим капелюшком збився набік, а гострий ніс помітно почервонів навіть під товстим шаром косметики.
Похнюпившись, Офелія загорнулася в шалик і зупинила погляд на танцях зірок під дахом планетарію. Вона й сама не могла визначити, що її дратує найбільше: поведінка нареченого, матері чи Настоятельки.
— Якщо раптом ви хотіли знати мою думку... — промурмотіла вона.
— Ніхто її в тебе не питає, — відрубала Настоятелька з тією самою посмішкою.
За інших обставин Офелія не наполягала б. Вона занадто цінувала свій спокій, щоб сперечатися, переконувати, обстоювати свою позицію, але цього вечора йшлося про її життя.
— І все-таки я скажу, — правила вона своєї. — Мсьє Торн хоче цього шлюбу не більше, ніж я. На мою думку, тут сталася якась помилка.
Настоятелька зупинилася і повільно обернулася до дівчини. Її покручене артритом тіло випросталося, виростаючи і збільшуючись. Доброзичлива усмішка під сплетінням зморщок зникла. Офелію пройняло холодом від погляду цих майже сліпих ледь блакитних очей.
Мати Офелії теж була приголомшена, побачивши таку метаморфозу. Перед ними стояла вже не згорблена старенька у вихорі екзальтованих учених. Це було втілення верховної влади на Анімі. Гідна представниця Матріархальної Ради, Мати серед Матерів.
— Немає жодної помилки, — крижаним тоном сказала Настоятелька. — Мсьє Торн зробив офіційний запит на шлюб з мешканкою Аніми. З усіх дівчат, готових до одруження, ми обрали саме тебе.
— Схоже, що мсьє Торну ваш вибір також не до душі, — спокійно зазначила Офелія.
— Йому доведеться ним задовольнитися. Наші сім’ї про все домовилися.
— Але чому саме я?! — не відступалася Офелія, не звертаючи уваги на перелякане обличчя матері. — Чому вирішили покарати саме мене?
Дівчина була в цьому глибоко переконана. Занадто довго вона відкидала пропозиції та вмовляння, і це вирізняло її з-поміж усіх кузин, які давно вже стали матерями сімейств. Офелія була білою вороною, і це всіх дратувало, тож Настоятельки використали цей союз, щоб подати приклад іншим.
Стара вп’ялася своїми вицвілими очима в тріснуті окуляри Офелії. Коли вона не горбилася, то була вища за Офелію.