Коли вони вечеряли разом з господинею дому, зазвичай доволі пізно, Офелії знову доводилося терпіти її знущання. Чарівна й делікатна на початку трапези, Беренільда залишала отруєні стріли на десерт.
«Ах, яке це дівча незграбне!» — бідкалася вона, коли пудинг падав з рук Офелії на скатертину. «Мені з вами смертельно нудно», — зітхала, якщо тиша западала надовго. «Коли вже ви наважитеся спалити це жахіття?» — сичала, указуючи пальцем на старий шалик Офелії. Вона змушувала дівчину по кілька разів повторювати сказане, глузувала з її вимови, критикувала манери й надзвичайно вправно принижувала на кожному кроці. А якщо їй здавалося, що Офелія докладає недостатньо зусиль, щоб виправитися, то насилала на неї нестерпні мігрені, що мучили бідолаху до кінця вечора.
Ці ритуали остаточно переконали Офелію: знущання не були примхами вагітної жінки — це і є справжня натура Беренільди.
Невдовзі візити до маєтку припинилися. Офелія змогла нарешті погуляти будинком і розім’яти ноги. Вона зрозуміла причину паузи, коли натрапила на щоденну газету: «Учора мсьє Торн оголосив, що його інтендантство припиняється на невизначений термін. У зв’язку із цим відвідувачів просять переглянути дати візитів. Секретар мсьє Торна повідомив, що проведе “необхідний час” у будинку своєї тітки, фаворитки з фавориток, чиє здоров’я, як ми вже знаємо, стрімко погіршується. Невже мсьє Торн — такий люблячий племінник (чого не скажеш із його вигляду)? Чи, можливо, цей природжений бухгалтер піклується про те, щоб Беренільда не змінила свого заповіту, складеного на його користь? Залишаємо нашим читачам можливість самим скласти думку із цього приводу».
Офелія насупилася. Торна справді не дуже шанують... Щойно стало відомо про його приїзд, будинок спорожнів.
Звільнившись від ортопедичного коміра, вона машинально розминала собі шию. Якщо це означає, що скоро вона зможе побачити щось, окрім стін своєї кімнати, то нема на що скаржитися. Через тривале перебування в чотирьох стінах вона втратила сон.
Беренільда, щойно дізнавшись про приїзд племінника, негайно напосілася на слуг. Вона наказала провітрювати приміщення, перестилати постелі, вибивати килими, чистити каміни, витирати пил і стала такою безкомпромісною та прискіпливою до дрібниць, що одна юна покоївка врешті розридалася. Офелія не розуміла її поведінки: Беренільда більше клопоталася про приїзд племінника, ніж про прийом шановних гостей, хоча він доволі часто приїздив до неї.
Наступного дня вранці Торн перетнув поріг маєт-ку. У руках він тримав такий величезний стос паперів, що було незрозуміло, як ця жердина зберігає при цьому рівновагу.
— У вас дощ, — кинув він з порога замість привітання.
— Ти взяв із собою стільки роботи? — ніжно засміялася Беренільда, спускаючись сходами й тримаючись за живіт. — Я думала, ти наглядатимеш за мною.
— Наглядати за вами — так. Сидіти склавши руки — ні, — монотонно промовив Торн, навіть не позирнувши на тітку.
Він подивився на верхню сходинку, де Офелія зав’язувала шнурки чобіт. Коли вона піймала байдужий погляд заваленого паперами Торна, то чемно кивнула. Залишалося сподіватися, що цей чоловік не каратиме її, як Беренільда.
Того ранку вони снідали разом. Тітка Розеліна не зраділа можливості знову побачити Торна за цим столом, вона воліла б зберігати тишу й спокій. Натомість Офелія потайки була на сьомому небі від щастя: уперше за цілу вічність Беренільда забула про її існування.
Вона була геть зачарована племінником: оповивала його ніжним поглядом, під’юджувала, завважуючи його худорлявість, цікавилася роботою, дякувала за те, що витягнув її з полону нудьги. Здавалося, вона не помічала, що Торн їв та відповідав їй через губу, наче силував себе, щоб не сказати чогось грубого.
Побачивши Беренільду такою жвавою, з рожевими від задоволення щоками, Офелія майже розвеселилася, їй почало здаватися, що ця жінка мала глибоку потребу бути комусь мамою.
Настрій за столом різко змінився, коли Торн заговорив сам:
— Вам зле?
Він звертався не до тітки, а до нареченої. Важко сказати, хто тієї миті більше здивувався — Беренільда, тітка Розеліна чи Офелія.
— Ні, ні, — нарешті пробурмотіла Офелія, споглядаючи яйце на тарілці.
Вона знала, що сильно схудла, та невже мала такий нещасний вигляд, що вразила самого Торна?