Офелія натягнула на голову комір сукні. Цей світ був для неї надто складний. їй дуже боліло, що не можна повернутися до колишнього життя.
Вона здригнулася, коли двері кімнати нарешті прочинилися.
— Мадам хотіла б поговорити з мадемуазель, — повідомив мажордом. — Прошу за мною.
Офелія пішла за ним до великого салону, де на підлозі стояло безліч коробок з капелюхами.
— Дитиночко! Мені дуже треба поговорити з вами!
Беренільда аж світилася. Аж надто напудрена, вона стояла в самому лише корсеті та нижній спідниці, зовсім не соромлячись. Від неї сильно пахло розжареним металом щипців для завивки.
— Мені з вами теж, мадам, — почала Офелія, набравшись сміливості.
— Ні, жодних «мадам»! Покиньмо це! Називайте мене на ім’я, або «тітонько», чи навіть «мамо», якщо захочете! А зараз кажіть усе відверто.
Беренільда граційно розвернулася до неї боком, демонструючи свій бездоганний профіль.
— Ну, як? Я не погладшала?
— Погладшали? -=- пробелькотіла розгублена Офелія. — Та ні, що ви... Але...
Беренільда театральним жестом схопила її в обійми, обсипаючи сукню пудрою.
— Донечко, я шкодую, що ставилася до вас так прискіпливо. Сердилася на вас, мов дівча. Але тепер усе це позаду!
Щоки в Беренільди стали рожевими від задоволення. Очі палали. Закохана жінка, що ж тут незрозумілого: вона дуже тішилася, що Фарук непокоїться через неї.
— Торн мав переказати вам новини. Гадаю, нам неймовірно пощастило отримати пропозицію від Арчи-бальда.
Беренільда сіла перед туалетним столиком, де три дзеркала показували її гарне обличчя під різними кутами, і натиснула на розпилювач флакона, прискаючи парфумами собі на корсаж. Офелія чхнула.
— Бачте, — заговорила Беренільда вже серйозніше, — мені здається, що наше життя було нестерпне. Ізоляція від товариства — смерть для придворного. Та й узагалі, якщо говорити цілком відверто, гадаю, що моєму племінникові не завадило б трохи побути без вас.
Щось її тривожило, але в кутиках вуст зачаїлася іронія. Офелія стояла, опустивши руки, і Беренільда всміхнулася її відображенню.
— Цей хлопець став надто м’яким, відколи забрав вас із вашої родини. Він з вами надзвичайно делікатний — така поведінка йому не притаманна. Я тішилася, вважаючи себе єдиною володаркою його серця, а зараз мушу зізнатися, що мені допікають ревнощі!
Офелія ледве чула її, бо не могла думати ні про що, крім слів, які от-от мусила вимовити: «Мадам, я вже зустрілася з мсьє Арчибальдом».
— Мадам, я...
— Нехай минуле там і залишається! — урвала її Беренільда. — Має значення лише те, що буде далі. Нарешті я зможу познайомити вас із придворними хитросплетіннями.
— Стривайте, мадам, я...
— Адже ви, люба моя Офеліє, станете частиною мого почту, — додала вона, а тоді покликала: — Мамо!
І горда й прекрасна Беренільда клацнула пальцями. Широко всміхаючись, підійшла бабуся, поморщена, мов черепаха, і подала Офелії чудернацьку скриньку, від якої сильно відгонило нафталіном. Усередині лежала складена трохи дивно чорна сукня.
— Роздягайтеся, — наказала Беренільда, запалюючи сигарету.
— Стривайте... — зробила ще одну спробу Офелія. — Я вже...
— Мамо, допоможіть їй. Ця дівчинка надто цнотлива.
Бабуся плавними жестами розстібнула на Офелії сукню, що впала до ніг. Здригаючись від холоду, дівчина затулила руками груди, а спину їй прикривала лише вузенька смужка полотна. Гарний вона б мала вигляд, якби зараз до вітальні увійшов Торн.
— Вдягніть оце, дитинко, — сказала бабуся, простягаючи їй чорну сукню, яку вийняла зі скриньки.
Офелія не знала, що й подумати: розгортаючи важку, розшиту срібними галунами оксамитову тканину, вона збагнула, що насправді це аж ніяка не сукня.
— Лакейська ліврея?
— Сорочку й штани вам принесуть. Приміряйте-но.
Офелія проділа голову у вузький комір уніформи. Поділ доходив до середини стегна. Задоволено всміхаючись, Беренільда видихнула хмарку диму.
— Від сьогоднішнього вечора ваше ім’я — Мім.
Ошелешена Офелія побачила в потрійному дзеркалі
Беренільди відображення, якого не могла впізнати: на неї здивовано дивився чорнявий невисокий чоловічок з розмитими рисами обличчя та мигдалеподібними очима.
— Що це? — пробелькотіла вона.
Відображення в дзеркалі ворушило губами в тому ж ритмі.