Офелія моргнула, даючи тим самим знак, щоб він продовжував.
Табурет заскрипів під Ренаром, коли той нахилився до неї так близько, що вона на мить злякалася, що він зіб’є їй окуляри.
Але ж Мім не носив окулярів.
— Ось що я тобі пропоную. Я навчу тебе всього, що тут тобі треба знати, а навзаєм попрошу тільки незначну компенсацію.
Він розстібнув ліврею і витягнув із внутрішньої кишені маленький червоний пісочний годинник.
— Ти знаєш, що це таке?
Офелія похитала головою.
— Я так і думав. Такі речі не видають абиде. Коротко кажучи, господарі залишають нам їх як чайові. Такі пісочні годинники бувають чотирьох кольорів. Зелені, червоні, блакитні та жовті.
Ага, і жовті!
Ренар захоплено вибалушив очі, а потім сунув свій пісочний годинник їй у руку.
— На, роздивися як слід.
Офелія зважила предмет у руці. Невеличкий, важкенький, ніби замість піску всередині свинцеві кульки. На ньому була прикріплена невелика мідна табличка: «Морський курорт».
Ренар побачив її насуплені брови й вирішив пояснити:
— Є ціла купа напрямків. Торгові вулиці, жіночі квартали, ігрові зали тощо! Фокус у тім, щоб мати щасливу руку. Бо насправді ти ніколи не знаєш, куди тебе занесе. Одного разу я витягнув одну з пишною назвою «Ковток свіжого повітря» й опинився в загубленому замку посеред гір.
Офелія потерла носа. Вона не була впевнена, що все добре зрозуміла.
Вона повернула пісочний годинник і дуже здивувалася, коли піщинки не посипалися вниз. Ренара розсмішив її здивований вираз обличчя, і він показав на маленьке металеве кільце, якого вона не помітила.
— Ти можеш крутити цей пісочний годинник у будь-якому напрямку — він не працюватиме, поки не займати запобіжник. Не чіпай його, гаразд? Я не хочу бачити, як ти зникаєш разом з моєю відпусткою. Просто поглянь на це.
Він показав на золоту печатку, вибиту на дереві:
СІМЕЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ХД & НЕБ
— Це Матінка Хільдеґарда їх виготовляє, — уточнив Ренар. — Цей годинник без штампа не вартий і кінчика нігтя на нозі. Не дозволяй впарити тобі якийсь непотріб, хлопчику: натрапити тут на підробку можна частіше, ніж деінде.
Він вихопив у неї пісочний годинник і поклав собі до кишені.
— Дружня порада: якщо не хочеш, щоб тебе обікрали, користуйся сейфом або швидко відкріпи запобіжник пісочного годинника. Одного разу мій давній товариш поклав заробітну платню за дванадцять років у надійну, на його думку, схованку. Того ж таки дня, коли його обікрали, він повісився.
Ренар підвівся, штовхнув ванну під кран і налив туди води.
— Незабаром мені треба повертатися на роботу. Ти дозволиш мені привести себе тут до ладу?
Офелія хотіла заперечити, але не встигла: він миттю, не соромлячись її, роздягнувся. І ось уже на ньому залишився сам ланцюжок з особистим ключем на шиї. Офелії слід було навчитися краще виражати свої емоції на обличчі.
— Пісочні годинники, — сказав Ренар, сидячи у ванні, — це наші чайові. Я не знаю, як давно ти працюєш у Беренільди, але певен, що ти не часто відпочиваєш. А тут, зважаючи на спосіб життя цих панів, буде навіть гірше! Бо тут справжня божевільня для лакеїв, деякі з них навіть почали виявляти неабияке невдоволення, щоправда, поки потайки від своїх господарів. І ось тоді в мадам Хільдеґарди з’явилася ідея щодо пісочних годинників.
Ренар на мить відволікся від своєї розповіді.
— Подай мені рушник, — попросив він.
Офелія, відводячи погляд, простягнула йому простирадло замість рушника.
Їй було дуже ніяково. Цей чоловік купався прямо перед нею і, здавалося, не поспішав одягатися.
— Позаяк я хороший хлопець, мені вистачить і десяти твоїх перших пісочних годинників, але різного кольору, — нарешті сказав Ренар. — А ті, що отримаєш поза цими десятьма, належатимуть тільки тобі.
Він виліз із ванни, загорнувся в простирадло й витерся ним.
Його руді бакенбарди розтріпалися, коли він схилився до Офелії, простягнувши руку, щоб закріпити договір. Вона на його жест тільки заперечливо похитала головою. Бо нічого не зрозуміла в цій історії з пісочними годинниками, тож не хотіла погоджуватися, не знаючи всіх тонкощів.
— О, здається, монсеньйор занад то вибагливий? А знаєш, друже, що інші можуть просто свиснути твою зарплату? І навіть не спитають твоєї згоди. Ренар же без жодного лихого наміру зобов’язується навчати тебе й захищати кулаками, якщо втрапиш у халепу. Можна було б і потроїти ту кількість, що тобі загадав!