Побачивши закривавлені спини, вкриті пухирями, Ева вчепилася в Гергея:
— Я зомлію, Гергею...
— А далі буде ще страшніше,— відповів Гергей.— Мені про цю панахиду розповідав один невільник-турок. То я не вірив, що таке може бути.
— Але оту дитину вони не вб'ють?
— Не вб'ють. Голуби й дитина — це тільки символи. Опівночі мотузочки переріжуть і випустять голубів. Голуби — це душі Хусейна і Хасана. Їхній політ у небо супроводжуватиметься благоговійними криками.
— А дитина?
— Вона втілює в собі осиротілий персидський народ.
— Хто ще йтиме?
— Люди, які вдарятимуть себе кончарами в голову.
І справді, далі йшла ще одна скривавлена процесія.
Таке можна уявити собі тільки в якомусь жахливому сні. Ішли люди в білих полотняних сорочках до п'ят. Голови в усіх поголені. У правій руці кожен тримав кончар. Лівою рукою один тримався за пояс другого, щоб не впасти від втрати крові або щоб підтримати товариша, якщо той похитнеться.
Вони теж ішли по обидва боки вулиці. Пісня, схожа на псалом, у їхніх вустах перетворилася на пронизливе завивання.
В кінці кожної строфи пісні при світлі смолоскипів зблискували кончари, і люди торкалися ними своїх виголених голів. Всі обливалася кров'ю. У декого кров текла по носі й вухах, заплямовуючи полотняні сорочки. Смолоскипи сичали, полум'я маяло на вітрі, й іскри дощем падали на скривавлені голови.
У повітрі стояв важкий запах паруючої крові.
Ева закрила очі.
— Страшно!
— Чи я тобі не казав: лишайся вдома. Така подорож не для жінки. Заплющ очі, моя кізонько.
Ева замотала головою і розплющила очі:
— От і навмисне дивитимусь!
І хоча обличчя її зблідло, вона й далі дивилася на криваве богомілля.
Гергей був спокійніший — він з дитинства звик до вигляду крові. Це його не дуже непокоїло. Більше здивувало те, що ці люди добровільно зносять такі тортури, проливають свою кров. І з отакими недолюдами вже понад сто років б'ється угорський народ! Він перевів погляд з кривавої процесії на протилежний бік вулиці.
Дивно, що ми завжди відчуваємо, коли чиїсь очі пильно дивляться на нас.
Гергей глянув туди, звідки були спрямовані на нього очі двох людей.
Один був з вигляду вірменин — той самий адріанопольський ага, солдати якого з легкої руки Гергея злетіли в повітря.
Другим був Юмурджак.
8
Сталося це минулого літа. Якось уранці Майлад повідомив Балінта Терека, що вночі у замок прибули нові в'язні.
— Угорці? — здивовано запитав його Балінт.
— Не знаю. Я тільки чув, як уранці, коли відчинили ворота, брязкотіли ланцюги на подвір'ї. Я ж розрізняю брязкіт ланцюгів кожного бранця. Навіть лежачи в постелі, завжди точно знаю, хто проходить повз мої двері.
— Я теж.
Вранці вони знову почули дзвін ланцюгів. Але йшла не одна людина, а двоє, троє, а то й четверо. Ось вони пройшли через подвір'я, брязкаючи кайданами. Невже їх повели в Таш-чукуру!
Таш-чукуру — це схожа на печеру темниця Семибаштового замку, камера смертників, влаштована під Кривавою баштою. Той, хто попадав туди, дуже швидко пізнавав таємниці потойбічного світу.
Балінт і Майлад побрели в сад, де вони звикли відпочивати, коли їм дозволяли вийти з камери. Але того дня їх не хвилювало, як розпускаються кущі, не звертали вони уваги й на хмари, що пливли в напрямку Угорщини. Вони занепокоєно чекали, коли нарешті з'являться нові бранці.
На їхніх ногах уже не було ланцюгів. Оті незліченні дукати, що їх переслала дружина Терека султанові й пашам, не відчинили їм воріт на волю, але допомогли позбутися кайданів.
До того ж обидва в'язні були вже людьми немолодими, а замок охороняло двісті п'ятдесят солдатів із своїми родинами.
На подвір'ї з'явився опасистий бей, даючи вказівки стражникам, що здавали вартування.
— Троє з вас піде на каменедробильню,— наказав він, витираючи чоло і важко дихаючи.— Так, троє підуть на каменедробильню і працюватимуть там.
Він назвав імена трьох призначених ним солдатів, потім звернувся до двох невисоких на зріст вартових:
— А ви повертайтесь через годину — прибиратимете арсенал.
Балінт Терек з нетерпінням чекав, коли бей закінчить свої розпорядження. Ніби прогулюючись, він підійшов ближче.
— Доброго ранку, Велі-бей! Як спалося?
— Погано. Мене розбудили сьогодні дуже рано. Прибуло троє нових в'язнів з Угорщини.