— Після заходу сонця навіть коменданту не дозволяється виходити з фортеці.
— За наказом султана — можна. Ну, припустимо, Балінт вийде вдень разом з тобою і в супровді двох солдатів. Вулиці тут майже безлюдні. Ти накажеш солдатам вернутися назад, а далі ви підете уже вдвох з Балінтом. Але замість того щоб податися до сераля, ти поведеш названого в'язня на корабель, який стоятиме в гавані під оранжевим прапором. Можливо, то буде фелюга для перевезення зерна, може, барка або й просто човен. Їх там не так багато. Отож я і кажу: у крайньому разі ви зміните одяг, плащі і обидва підніметесь на корабель.
— І це все?
— Не зовсім. Тільки-но корабель відчалить, тобі відлічують у руку триста золотих — турецькими грішми це три тисячі курушів чи піастрів. А тоді вже чи водою, чи сушею ми поїдемо в Текирдаг. Там тебе чекатиме людина з добрими кіньми і півтисячею золотих. Це ще п'ять тисяч курушів. Ми поїдемо в Афіни, звідти в Італію, і, як тільки ступимо на італійський берег, тобі дадуть ще п'ятсот золотих.
— Тисяча триста.
— Поки що — так. Це, здається, твоя платня за десять років. Але подумай і про таке: невже людина, що володіє Дебреценом, Сігетваром і Вайда-Гунядом, управитель королівського маєтку і майже всієї Задунайщини,— невже вона не дасть тобі хоча б дев'яносто дев'ять тисяч золотих, навіть якщо їй довелося б пожертвувати для цього половиною свого статку!
— А якщо я не побачу й першої тисячі?
— Хочеш, я віддам тобі її зараз?
Бей замислено дивився в темряву.
Гергей знизав плечима.
— Якщо побачиш, що ми дуримо тебе — хоча, думаю, угорця-пройдисвіта ти ще ніколи не зустрічав, у тебе завжди вистачить часу звинуватити Балінта Терека у спробі втекти з фортеці і заявити, що ти сам погнався за ним і схопив його на кораблі. Приведеш його назад з корабля чи з суші — тобі все одно повірять, бо ж ти його привів.
Бей замислився.
— Ну, гаразд,— сказав він нарешті.— Нехай завтра за годину до заходу сонця в затоці стоїть корабель з оранжевим прапором на відстані польоту стріли від Семибаштового замку. Чекай мене на березі. А як я тебе впізнаю?
— Придивись до мене добре при світлі місяця. Якщо завтра не впізнаєш з обличчя, то шукай тюрбан жовтий, як сірка.
— Отже, за годину до заходу сонця.
— Рівно об одинадцятій годині,— відповів Гергей.
За турецьким часом захід сонця буває о дванадцятій годині.
Було вже за північ, коли Гергей з Мекчеї повернулися.
— Сич іще тут? — спитав Гергей, заходячи в корчму.
— Хропе,— відповів Мільціад.
— Ти можеш так зробити, щоб він не прокидався до завтра до одинадцятої години?
— Щось придумаємо,— відповів корчмар.
Він хутко узяв склянку, налив у неї води, всипав якийсь порошок. Порошок розчинився, як сіль.
Потім корчмар потряс турка за плечі.
— Гей, Байгук? Чи не пора додому?
Турок підвів голову і подивився довкола каламутними очима і позіхнув.
— На випий води і гайда додому.
Турок навіть не глянув на склянку, тільки простягнув руку. Він вихилив воду і втупився очима в стіну перед собою. Спробував підвестись, але знову звалився.
Гергей всунув корчмареві в руку п'ять золотих.
— Можеш не хвилюватись,— по-змовницькому підморгнув Мільціад.— Цей молодець не зрушить звідси хоч до завтрашньої ночі.
Найняти судно було легко. Вони вибрали в Золотому Розі чотиривесельну грецьку фелюгу й зафрахтували її аж до Текирдага, який був за добу шляху від Константинополя. Вони роздобули оранжевий прапор, заплативши власникові судна два золотих завдатку. Невдовзі по обіді човен уже стояв на визначеному місці. Прапор підняли за дві години до заходу сонця. Гергей побіг у корчму. Турка розбудили і сказали, що бей звелів йому піти і стати на березі біля судна, яке підняло оранжевий прапор.
Турок усе ще не встиг протверезитися. Шаркезі змушений був провести його. Турок ішов покірно, похитуючи своїм жовтим тюрбаном у такт кроків. Він не міг збагнути, чи тепер ранок, чи вечір. Запам'ятав тільки одне: бей наказав підійти до якогось корабля на березі.
Гергей і його друзі йшли всі поодинці на великій відстані від нього.
Якщо бей прийняв пропозицію, то вони зразу слідом за ним ступлять на корабель. Якщо ж бей не наважиться чи просто не захоче піти на такий крок, нехай сам домовляється із своїм земляком у жовтому тюрбані.
Найважливішим питанням було: чи приведе Ісмаїл-бей з собою Балінта Терека. З'ясувати це доручили Черган. Їй нічого не говорили про заплановану втечу — сказали тільки, що Балінта Терека ведуть до султана, а їм хочеться ще раз його побачити. Було домовлено: як тільки дівчина побачить бея, двох солдатів і пана Балінта, хай потягнеться до гілки дикого винограду, наче збирається зірвати листочок. Тоді Мекчеї, якого поставлять приблизно за тисячу кроків від неї, махне своїм друзям, Мовляв, усе гаразд. Вони ж будуть ходити за тисячу кроків від берега. Гергей одягнеться дервішем, Ева — циганкою, Янчі — персидським купцем, Маті — курдом, продавцем бубликів, Мекчеї — торговцем рибою.