Він ненадовго потувив погляд долі, а тоді підвів голову. У його очах неначе щось застигало.
— Командування Клину несе відповідальність перед Картелем, — пояснив він з лекторською розміреністю. — Розмістити наноби системи ЧОНВП було б неможливо без якогось схвалення з боку Картелю. Той, хто це зробив, отримає тими ж каналами авторизаційні коди, під якими працює Айзек Каррера. Швидше за все, нас підстрелить саме Клин.
Люк Депре ліниво ворухнувся, не полишаючи перегородки.
— Ти з Клину, Ковачу. Я не вірю, що вони підстрелять свого. Такого про них не розповідають.
Я позирнув на Суджіяді. Його обличчя напружилося.
— На жаль, — сказав я, — Суджіяді розшукують у зв’язку з убивством офіцера Клину. Я знаюся з ним, а отже, я — зрадник. Гендовим ворогам потрібно лише надати Каррері список учасників експедиції. Це повністю позбавить мене впливу.
— А ти не можеш удатися до блефу? Я гадав, що посланці цим славляться.
Я кивнув.
— Я можу спробувати. Але шанси невеликі, і до того ж є легший спосіб.
На це мені відповіли стишеним незгодним белькотінням.
Депре схилив голову.
— І який саме?
— У нас є лише одна можливість вибратися звідси — розмістити буй чи щось схоже на нього. Коли на зорельоті з’явиться прапор «Мандрейк», усе докорінно зміниться, і ми будемо в безпеці. Будь-які менш серйозні заходи можуть сприйняти як блеф; а ще, навіть якщо в нашу знахідку повірять, сюди після нашої загибелі можуть примчати Гендові дружбани й розмістити власний буй. Щоб виключити цей варіант, ми маємо передати підтвердження заяви.
Ця мить була така напружена, що аж здавалося, ніби повітря заколивалося, захиталося, як стілець, відштовхнутий на задні ніжки. Всі присутні дивилися на мене. Всі, курва, дивилися на мене.
Будь ласка, тільки не це.
— Брама відчиняється за годину. Ми підірвемо камінь довкола неї ультравіброю, пролетимо крізь браму й розмістимо чортів буй. А тоді поїдемо додому.
Напруження знову вибухнуло. Я вирішив перечекати шквал голосів, уже знаючи, що ця хвиля затихне сама собою. Вони оговтаються. Вони оговтаються, бо зрозуміють те, що вже знаємо ми з Гендом. Вони зрозуміють, що це — єдина лазівка, єдиний шлях назад для нас усіх. А тих, хто так не вважає…
Я відчув, як мене пройняв схожий на гарчання дрож вовчих генів.
Тих, хто так не вважає, я застрелю.
Як виявилося, Сунь надзвичайно вправно давала собі раду з важкою артилерією як на людину, що спеціалізується на машинних системах і дестабілізації електроніки. Вона випробувала ультравібраційну батарею на кількох цілях у різних місцях круч, а тоді попросила Амелі Вонґсават підвести «Наґіні» до входу до печери, так, щоб лишалося менше п’ятдесяти метрів. Увімкнувши передні екрани повторного входу, щоб захиститися від уламків, Амелі відкрила вогонь по впалій скелі.
Звуки пострілів нагадували дряпання кінцями дротів по м’якому пластику, чавкання жуків «осінній вогонь» бела-травою під час відпливу; зі схожим звуком Таня Вардані знімала хребцеву кістку з кортикальної пам’яті Дена Чжао в лендфолльському секс-готелі. Вони були всім цим щебетом, цвіріньканням, вищанням, перемішаним і посиленим до страхітливих масштабів.
З таким звуком міг би розколотися світ.
Я стежив за цим з екрана у вантажному відсіку в товаристві двох пістолетів і холодильника для трупів. У кабіні пілота однак не було місця для глядачів, а сидіти в каюті для екіпажу разом з рештою живих мені не хотілося. Я сидів на палубі й відсторонено дивився на зображення, де каміння з шокуючою яскравістю змінювало колір, тріскаючись і розлітаючись під тиском, якого зазнають тектонічні плити; а тоді стрімко летіли донизу їхні уламки, які обернулися на щільні хмари пилу, не встигнувши втекти від ультравібраційних променів, що повсюди їх торкалися. Зворотний потік викликав у мене неясний дискомфорт у животі. Постріли Сунь були низькоінтенсивні, а захисна оболонка збройної капсули почасти оберігала «Наґіні» від дії ультравібраційної ударної хвилі. Але всередину крізь два відчинених люки однак вдиралися пронизливий крик променя та стрекотливий вереск замученого каміння, що вкручувалися мені у вуха, наче хірургічні інструменти.
Я знов і знов бачив загибель Крукшенк.
Двадцять три хвилини.