Вісім секунд по тому вона з неспішною плавністю поширилася до основи шпиля, а тоді ще далі. Постамент зник, а за ним і пісок десь на метр углиб.
Усередині темної кулі мерехтіли зорі.
Частина четверта
Непоясненні явища
Усіх, хто будує супутники, яких ми не можемо збити, потрібно сприймати всерйоз, а поводитися з ними, якщо вони коли-небудь повернуться по свою апаратуру, потрібно з обережністю. Це не релігія, це здоровий глузд.
Розділ тридцятий
Яне люблю твердий космос. Від нього починаються негаразди з головою.
Це явище не фізичне. У космосі можна зробити більше помилок, ніж на дні океану чи в токсичній атмосфері, як на Блиску-V. У вакуумі можна вижити, дозволивши собі значно більше, і зі мною час від часу так і бувало. Тут дурість, забудькуватість і паніка не вбивають з такою невблаганною певністю, як у менш милосердних середовищах. Але річ не в цьому.
Орбіталки Світу Гарлана висять на висоті п’ятисот кілометрів і збивають будь-який об’єкт з масою, більшою, ніж у шестимісного гелікоптера, щойно його побачать. У цієї закономірності було кілька прикметних винятків, але ніхто ще так і не здогадався, звідки вони взялися. Через це гарланіти мало підіймаються в повітря і з запамороченням стикаються так само часто, як під час вагітності. Коли я в вісімнадцять років милістю піхоти Протекторату вперше вдягнув скафандр, мій розум повністю захолов, і я, дивлячись униз крізь нескінченну порожнечу, почув власне тихеньке, притлумлене скавучання. Падати звідти явно було дуже високо.
Обробка посланця дозволяє опанувати більшість страхів, але людина все одно не забуває, що її лякає, бо відчуває тиск обробки під час її активації. Я відчував цей тиск щоразу. На високій орбіті над Лойко під час Пілотського бунту, коли пересувався разом з вакуумними командос Рендалла довкола зовнішнього місяця Адорасьйон, а одного разу — у глибинах міжзоряного простору, коли грався у смертельного квача з членами Команди Ріелтерів, крутячись довкола корпусу захопленої баржі-колонїї «Мівтсемді» й нескінченно падаючи слідом за нею, за кілька світлових років від найближчого сонця. Перестрілювання на «Мівтсемді» було найстрашнішим. Через нього мені й досі вряди-годи сняться кошмари.
«Наґіні» прослизнула у прогалину в тривимірному просторі, що її відкрила брама, і зависла серед порожнечі. Я видихнув повітря, яке разом з іншими вдихнув ще тоді, як десантний корабель почав тихцем наближатися до брами, підвівся зі свого місця й підійшов до кабіни пілота, трохи підскакуючи у скоригованому грав-полі. Я вже бачив зоряний покрив на екрані, але хотів поглянути на нього по-справжньому крізь зміцнені прозорі елементи носа корабля. Корисно бачити ворога віч-на-віч, відчувати навколишню порожнечу за кілька сантиметрів від свого носа. Так усвідомлення власного місцезнаходження проймає людину аж до тваринного коріння її єства.
Відчиняти сполучні люки під час входження у твердий космос суворо забороняють правила космічних польотів, але ніхто нічого не сказав навіть тоді, коли вже мало бути зрозуміло, куди я прямую. Коли я пройшов у люк, на мене якось дивно поглянула Амелі Вонґсават, але вона теж нічого не сказала. Втім, вона була першим пілотом в історії людського роду, що виконав миттєвий перехід з висоти шести метрів над планетою просто у глибокий космос, тож я підозрюю, що в неї на думці було щось інше.
Я подивився вперед, за її ліве плече. Подивився вниз і відчув, як мої пальці міцно вчепились у спинку крісла Вонґсават.
Страх підтвердився.
Звичний зсув у голові — наче окремі частини мого мозку у сліпучо яскравому освітленні ховалися за дверима під тиском. Обробка.
Я видихнув.
— Якщо хочеш залишитися, краще сядь, — порадила Вонґсават, зосереджена на моніторі підйомної сили, який саме заглючило через те, що під нами раптом не стало планети.
Я видерся до крісла другого пілота й опустився в нього, шукаючи ремінну сітку.
— Бачиш щось? — запитав я з удаваним спокоєм.
— Зорі, — коротко сказала вона.
Я трохи зачекав, призвичаюючись до краєвиду й відчуваючи, як сверблять зовнішні кутики моїх очей. То тягнули мій периферійний зір назад несвідомі рефлекси, шукаючи, де ж закінчується ця густа темінь.
— То як далеко ми вилетіли?
Вонґсават набрала якісь цифри на астрогаційній установці.