Цей марсіянин помер.
Помер уже давно — це було очевидно. Його тіло муміфікувалося в сіті, крила стали тонкими, як пергамент, а голова висохла, перетворившись на довгий вузький череп з наполовину роззявленим дзьобом. У розкосих очницях чорніли очі, наполовину сховані за складчастими мембранами повік. Під дзьобом випирала шкіра істоти, швидше за все, подумалося мені, прикриваючи горлову залозу. Вона, як і крила, здавалася тонкою, мов папір, і прозорою.
Під крилами тягнулися на тлі сіті кістляві кінцівки і трималися за прилади витончені на вигляд кігті. Я відчув ледь помітний приплив захвату. Ця істота, хоч ким вона була, померла за пультом.
— Не торкайся, — гарикнула Вардані позаду мене, і я усвідомив, що тягнуся вгору, до нижнього краю сітчастого каркасу.
— Вибач.
— Як шкіра облізе, сам перед собою вибачатимешся. В їхньому підшкірному жирі є лужний секрет, який виходить з-під контролю, коли вони помирають. За життя його, на нашу думку, врівноважує окислення їжі, але він досить сильний, щоб розчинити більшу частину трупа, якщо навколо вдосталь водяної пари, — говорячи, вона обходила сітчастий каркас із автоматичною обережністю, вочевидь, прищепленою їй у Гільдії. Її обличчя було цілком зосереджене, вона ні на мить не відвела очей від крилатої мумії над нами. — Коли вони помирають отак, він просто роз’їдає жир і висихає, перетворюючись на порошок, що роз’їдає дихальні шляхи та очі.
— Так, — я відступив на пару кроків. — Дякую за завчасне попередження.
Вона знизала плечима.
— Я не сподівалася знайти їх тут.
— На кораблях є команди.
— Еге ж, Ковачу, а в містах — населення. За чотири з лишком століття археологічних досліджень на тридцяти з гаком світах ми знайшли всього-на-всього пару сотень цілих трупів марсіян.
— Воно й не дивно, як у них така фігня в організмі, — Шнайдер підбрів до нас і тепер із цікавістю розглядав знахідку, стоячи під сітчастим каркасом з іншого боку. — А що відбувалося з цією речовиною, якщо вони просто якийсь час не їли?
Вардані сердито глянула на нього.
— Ми не знаємо. Мабуть, розпочинався цей процес.
— Це, певно, було боляче, — зауважив я.
— Так, гадаю, що так.
Їй насправді не хотілося говорити з жодним із нас. Вона була заворожена.
Шнайдер не сприйняв натяку. А може, йому просто було треба, щоб величезна тиша в повітрі довкола нас і пильний погляд крилатої істоти над нами зникли за торохтінням голосів.
— Як вони до такого дійшли? Ну, тобто, — він реготнув, — це ж не найвигідніша для еволюції риса, так? Це вбиває, якщо зголодніти.
Я знову поглянув на висушений розпластаний труп і відчув новий приплив поваги, яку вперше відчув, коли збагнув, що марсіяни померли на постах. У мене в голові відбулося щось таке, що не піддавалося визначенню; мої чуття посланця сприймали це як мерехтіння інтуїції на межі розуміння.
— Ні, це вигідно, — сказав я й одразу зрозумів. — Це мало їх мотивувати. Це мало зробити їх найкрутішими засранцями в небі.
Здається, я помітив на обличчі Тані Вардані слабку усмішку.
— Ковачу, з такими проникливими думками тобі треба публікуватися.
Шнайдер усміхнувся.
— Взагалі-то, — почала спокійну лекцію археологістка, дивлячись на муміфікованого марсіянина, — зараз цю рису з погляду еволюції пояснюють тим, що вона сприяла дотриманню гігієни на щільно заселених насістах. Пару років тому це припустили Васвік і Лай. До цього більшість Гільдії вважала, що це стримувало інфекції та паразитів, що харчуються шкірою. Васвік і Лай насправді з цим не сперечалися, а просто намагалися відвоювати місце під сонцем для своєї гіпотези. А ще, звісно, є комплексна гіпотеза про найкрутіших засранців у небі, яку розвивало кілька магістрів Гільдії — щоправда, ніхто з них не робив цього так елегантно, як ти, Ковачу.
Я злегка їй вклонився.
— Як гадаєш, ми можемо її зняти? — поцікавилася вголос Вардані, відступивши, щоб краще роздивитися кабелі, на яких тримався сітчастий каркас.
— Її?
— Так. Це охоронниця насісту. Бачиш шпору на крилі? А той кістяний гребінь на потилиці? Каста воїнів. Наскільки нам відомо, вона була повністю жіночою, — археологістка знову поглянула на кабелі. — Як думаєш, ми зможемо запустити цю штуку?