— Блін, я ж уже казала Артолі, що не… — вона помітила мобікостюм і придивилася, підводячись. — Ломанако? Що ти…
Наче темний птах від мого плеча пролетів ніж, вгруз унтер-офіцерці в шию просто над ключицею, і вона смикнулася від шоку, ступила один хиткий крок до мене, не зводячи погляду, а тоді повалилася.
Депре обійшов мене, став на коліна, щоби перевірити свою роботу, а тоді вийняв ніж. Його рухи відзначалися охайною економністю, що вказувала на стан його вражених радіацією клітин.
Він підвівся й побачив, що я дивлюся на нього.
— Що таке?
Я кивнув на труп його найновішої жертви.
— Непогано як на напівмертвого, Люку.
Він знизав плечима.
— Тетрамет. Маорійський чохол. У мене бувало і гірше спорядження.
Я виклав інтерфейсний пістолет на стіл, узяв парочку каркасів для шоломів і перекинув один Люкові.
— Робив це коли-небудь?
— Ні. Я не космонавт.
— Гаразд. Одягни це. Тримай опори, не забрудни лицьового щитка, — завдяки тетрамету я швидко зібрав підошви для чобіт і протигази. — Канал для впуску повітря проходить осюди, отак. Ємність закріплюється ремінцями на грудях.
— Нам не тре…
— Знаю, але так швидше. А ще це означає, що можна не підіймати лицьового щитка. Може, це врятує тобі життя. А тепер ставай на підошви, вони приклеяться. Мені треба ввімкнути цю штуку.
Душові системи були встановлені в стіні біля люка. Я ввімкнув один прилад, тоді кивнув Депре, наказуючи йти за собою, і попрямував у душовий відсік. Люк за нами крутнувся й зачинився, і я відчув, як у замкненому просторі розплився потужний сморід полісплаву, подібний до запаху розчинника. Лампи функціонального блока спалахнули в напівтемряві жовтогарячим; їхнє світло відбилося від десятків звивистих струменів полісплаву, що виходили з душових лійок і розливалися на похилій підлозі кабінки, як олія.
Я зайшов усередину.
Робити це вперше якось моторошно — наче тебе живцем закопують у грязюці. Полісплав осідає на тілі тонкою плівкою, що швидко товщає до слизької гущі. Він збирається на куполі перехресної сітки, що увінчує каркас шолома, а тоді падає й заливає голову, щипаючи горло та ніздрі, навіть якщо затамувати подих. Завдяки молекулярному відштовхуванню він не затримується на поверхні лицьового щитка, але решта шолома вкривається ним за двадцять секунд. Тіло аж до підошов чобіт він вкриває у півтора рази довше. Варто берегти відкриті рани та розідрану плоть: перш ніж засохнути, він щипається.
Б-б-б-б-б-б-блІН-Н-Н-Н-Н…
Він не пропускає ані повітря, ані води, є абсолютно герметичним і зупиняє високошвидкісні кулі, як броня лінкора. На певній відстані він навіть відбиває вогонь «Сонце-струма».
Я вийшов і намацав крізь полісплав систему керування протигазом. Натиснув на кнопку контролю вентиляції. У мене під щелепою зашипіло повітря, наповнюючи й надимаючи костюм. Я перекрив подачу повітря і натиснув на кнопку лицьового щитка. Щиток безшумно піднявся.
— Тепер ти. Не забудь затамувати подих.
Десь надворі ще кричав Суджіяді. Мене дряпонув тетра-мет. Я мало не висмикнув Депре з душу, вдарив по кнопці подачі повітря й подивився, як стрімко надувся його костюм.
— Ну, ось і все, — я скоротив подачу до стандартного рівня. — Не підіймай щитка. Якщо до тебе хтось звернеться, подай отакий сигнал. Ні, великий палець зігни отак. Це означає, що в костюма несправність. Можливо, це дасть тобі час для наближення. Почекай на мене три хвилини, а тоді йди. І тримайся подалі від корми.
Голова в шоломі кивнула. Обличчя Депре було не видно за тонованим лицьовим щитком. Я на мить завагався, а тоді плеснув його по плечу.
— Постарайся вижити, Люку.
Я знову опустив лицьовий щиток. Тоді дав волю тетра-мету, лівою рукою забрав інтерфейсний пістолет, коли проминав роздягальню, і на автоматі вийшов надвір, до криків.
На те, щоб обійти по широкій траєкторії ззаду поліс — плавну хатинку, а тоді — булькобуд з лазаретом, я витратив одну з трьох хвилин свого часу. Зайнявши позицію, я чітко побачив браму та вкрай нечисленну охорону, яку там залишив Каррера. Те саме, що й учора ввечері: п’ятеро дужих вартових, двоє в костюмах і один на ввімкненому жучку.
В одному костюмі, судячи з усього, згорбилася і схрестила ноги Кхуок. Що ж, вона ніколи не фанатіла від демонстрації роботи анатомізатора. Впізнати іншого вартового в костюмі я не зміг.