Раптом стало чути музику з екрана, в якій можна було одразу впізнати композицію Лапіне — щоправда, не її дебют, кавер джанк-сальсового хіта «Відкрита земля», що зчинив великий переполох минулого року. Ця пісня була повільніша, в неї вряди-годи впліталися передоргазмові стогони. На екрані Лапіне висіла догори дриґом, охопивши стегнами ствол гармати танка-павука, й муркотіла на камеру. Мабуть, агітувала записуватися до війська.
Шнайдер підійшов до столу й заходився накладати на тарілку всі наїдки, які можна було там знайти. Я побачив, як двоє бійців ополчення зайняли позицію біля ліфта, знизав плечима й долучився до нього. Таня Вардані наче зібралася зробити так само, але тоді різко змінила курс і підійшла до одного з завішаних вікон. Одна вузька рука потягнулася до вплетених у тканину фіранок візерунків.
— Я ж вам казав, — звернувся до мене Шнайдер. — На цьому боці планети підключити нас може хіба що Джоко. Він має контакти з усіма гравцями на ринку Лендфолла.
— Тобто мав до війни.
Шнайдер заперечно хитнув головою.
— І до війни, і під час війни. Ви ж чули, що він казав про експерта. Він аж ніяк не міг би утнути таке, якби втратив підключення до машини.
— Якщо він підключений до машини, — терпляче поцікавився я, не зводячи погляду з Вардані, — то з якого це дива він живе в цій дупі світу?
— Може, йому тут подобається. Він тут виріс. Та ви взагалі бували у Лендфоллі? Ото справді дупа світу.
Лапіне зникла з екрану, а на зміну їй прийшов якийсь документальний сюжет про археологію. Ми сіли з тарілками на один з диванів, і Шнайдер уже зібрався їсти, але побачив, що я їсти не збираюся.
— Зачекаймо, — тихо порадив я. — Це лише ґречно.
Він пирхнув.
— Ви що собі думаєте — що він нас отруїть? Навіщо? Користі з цього не буде.
Але їжі не торкнувся.
Зображення на екрані помінялося знову — тепер ішов сюжет про війну. Маленькі веселі спалахи лазерного вогню на затемненій рівнині невідомо де та карнавальні вогні від ударів ракет. Звуковий супровід підчистили: кілька приглушених відстанню вибухів, на які було накладено сухий голос коментатора, що повідомляв безневинні на перший погляд дані. Супутні втрати, попереджені операції повстанців.
З протилежної арки вийшов Джоко Роспіноеджі без куртки та в супроводі двох жінок, які неначе вийшли просто з програми для віртуального борделю. Їхні закутані в муслін тіла були позбавлені ґанджів і наділені пружними формами, а обличчя були невиразні. Між цими двома кралями восьмирічний Роспіноеджі мав сміховинний вигляд.
— Іванна й Кас, — сказав він, по черзі показавши рукою на кожну з жінок. — Мої постійні супутниці. Кожному хлопчикові потрібна мама, чи не так? Або дві. Отже, — він несподівано гучно клацнув пальцями, і його супутниці попливли до шведського столу. Він усівся на диван поблизу. — Переходимо до справ. Що саме я можу зробити для тебе та твоїх друзів, Яне?
— Ви не їсте? — запитав я його.
— Ой, — він усміхнувся й показав на двох своїх супутниць. — Ну, вони їдять, а я дуже сильно люблю їх обох.
Шнайдер явно знітився.
— Ні? — Роспіноеджі зітхнув і, потягнувшись, навмання взяв з моєї тарілки тістечко. Куснув його. — Так от. Тепер ми можемо перейти до справ? Яне, прошу!
— Ми хочемо продати тобі шатл, Джоко, — Шнайдер добряче надкусив курячу ніжку й заговорив, жуючи. — Ціна мінімальна.
— Справді?
— Еге ж. Вважай це надлишковим військовим майном. «Ву-Моррісон» ISN-70, майже не використовувався, жодного зареєстрованого попереднього власника.
Роспіноеджі всміхнувся.
— Мені важко в це повірити.
— Якщо бажаєш, перевір, — Шнайдер проковтнув відкушене м’ясо. — Його ядро даних вичищене краще за твою податкову звітність. Дальність польоту — шістсот тисяч кілометрів. Універсальна конфігурація — може пересуватись у жорсткому космосі, в суборбітальному просторі, під водою. Керування — як у бордельного стерва.
— Так, здається, я згадую: сімдесяті просто вражали. Чи ти сам мені це розповідав, Яне? — хлопчина потер безбороде підборіддя жестом, що явно належав якомусь попередньому чохлу. — Не зважай. Як я розумію, ця вигідна покупка за безцінь озброєна.
Шнайдер кивнув, жуючи.
— Турель для мікроснарядів на носі. Плюс системи ухиляння. Повний пакет програм самозахисту, дуже хороший.
Я закашлявся, вдавившись тістечком.
Двоє жінок підпливли до дивана, на якому сидів Роспіноеджі, та влаштувались обабіч нього симетричними прикрасами. Відколи вони зайшли, я не чув, щоб якась із них вимовила бодай слово чи видала хоч якийсь звук. Жінка ліворуч від Роспіноеджі почала годувати його зі своєї тарілки. Він сперся на неї, задумливо оглядаючи мене й жуючи отриману від неї їжу.