— Вимкнула машину і взялася керувати вручну. Обмежилась елементарною тягою та балансуванням. Це був «Локгід Мітома» — в них у такому випадку ще можна користуватися системою керування вручну.
— Ні, мене цікавило, як ви працювали з системою керування, зважаючи на ваш стан.
— А… — вона знизала плечима. — У мене високий больовий поріг.
Атож.
Люк Депре:
Високий і неохайний, зі світлим, пісочного кольору волоссям, яке відросло занадто сильно для поля бою й аж ніяк не стильно. Його обличчя складалося з характерних для європейців гострих кутів, довгого кістлявого носа, запалих щік і очей незвичного зеленого відтінку. Він невимушено розвалився у віртуальному кріслі, схиливши голову набік, ніби не міг розгледіти нас через освітлення.
— Отже, — він узяв зі столу довгою рукою мої «Вогні Лендфолла» й витрусив з пачки одну цигарку. — Ви розкажете мені щось про цю роботу?
— Ні, — відповів Генд. — Це конфіденційна інформація, поки ви не опинитеся на борту.
Він роздмухав цигарку і гортанно реготнув у дим.
— Минулого разу ви казали те саме. А як я казав вам минулого разу, кому я, блін, скажу? Як ви не захочете мене взяти, то я зразу повернуся до бляшанки, так?
— Але все ж таки.
— Гаразд. Отже, ви хочете щось у мене спитати?
— Розкажіть нам про свою останню приховану атаку, — запропонував я.
— Це конфіденційна інформація, — він трохи подивився на наші неусміхнені обличчя. — Слухайте, це ж був жарт. Я вже розповів усе про це вашому партнерові. Хіба він не розповідав?
Я почув, як Генд здавлено гмикнув.
— А, то був конструкт, — поспіхом сказав я. — Ми чуємо це вперше. Розкажіть це знову для нас.
Депре знизав плечима.
— Звісно, чому б ні? Це був напад на одного з секторних командирів Кемпа. У нього на катері.
— Успішний?
Він усміхнувся мені на весь рот.
— Я сказав би, що так. Ну, знаєте, голова… відвалилася.
— Мені просто стало цікаво. Ви ж мертві і все таке.
— Це мені не пощастило. В того хріна кров була накачана стримувальним токсином повільної дії. Ми довідалися аж тоді, як летіли геть.
Генд насупився.
— Вас оббризкало?
— Та ні, — на худорлявому обличчі на мить відобразився біль. — Моя партнерка — на неї бризнуло, коли порвалася сонна артерія. Просто в очі, — він пихнув димом на стелю. — Шкода, вона була нашим пілотом.
— А…
— Так. Ми влетіли в бік якоїсь будівлі, — він знову всміхнувся на весь рот. — Оце вже подіяло швидко.
Маркус Суджіяді:
Красень з моторошно правильними рисами обличчя, які могли би скласти пару Лапіне де-небудь у мережі. Мигдалеподібні за кольором і формою очі, пряма лінія вуст, форма обличчя близька до перевернутого рівнобедреного трикутника з затупленими кутами масивного підборіддя та широкого чола, прилипле до голови пряме чорне волосся. Дивна нерухомість рис — наче він збайдужів під дією наркотиків. Відчуття збереженої енергії, очікування. Обличчя популярного повсюди красунчика, який нещодавно переграв у змагальний покер.
Я не втримався:
— Бу!
Він майже не змигнув мигдалеподібним оком.
— Проти вас висунуто серйозні звинувачення, — промовив Генд, докірливо поглянувши в мій бік.
— Так.
Ми всі трохи зачекали, але Суджіяді явно не вважав, що на цю тему можна ще щось сказати. Він почав мені подобатися.
Генд змахнув рукою, наче заклинач, і в повітрі просто за його розчепіреними пальцями утворився екран. Знову грана системна магія. Я зітхнув, і на моїх очах біля біоданих, які прокручувалися донизу, утворилися голова та плечі у формі, подібній на мою. Обличчя було знайоме.
— Ви вбили цю людину, — холодно промовив Генд. — Може, поясните, чому?
— Ні.
— А йому й не треба, — я показав рукою на обличчя на екрані. — Пес Войтін дуже багато кого бісить. Мені просто цікаво знати, як ви зуміли його вбити.
Тепер з його очей почасти зникла невиразність, а його спантеличений погляд ковзнув по розпізнавальних знаках Клину на моїй формі.
— Вистрілив йому в потилицю.
Я кивнув.
— Це свідчить про ініціативність. Він справді мертвий?
— Так. Я стріляв із «Сонцеструма» на повній потужності.
Генд скористався системною магією і прибрав екран, клацнувши пальцями.
— Може, ваш шатл-в’язницю і збито в небі, але Клин вважає, що ваша пам’ять, імовірно, вціліла. Тому, хто її принесе, обіцяють винагороду. Там вам досі хочуть влаштувати офіційну страту.
Він скоса поглянув на мене.