— Подобається? — запитала вона.
— Дуже.
Вона повторила хапальний рух розкритою рукою, доповнивши його масажем по колу. Коли вона відпустила цього разу, її груди неабияк наблизилися до параметрів однієї з коханок Джоко Роспіноеджі, яка наче опиралася гравітації. Таня потягнулася назад і зробила щось подібне з сідницями, а тоді повернулася, демонструючи мені мультяшну округлість, якої їм надала. Нагнулася вперед і розсунула сідниці.
— Полижи мене, — несподівано вимогливо сказала вона.
Я став на одне коліно і втиснув обличчя у складку, просунув уперед язика, взявшись за тугий завиток закритого сфінктера. Охопив однією рукою одне довге стегно, щоб не впасти, а долонею другої сягнув угору і виявив, що Таня вже мокра. Подушечка мого великого пальця ввійшла в неї спереду, тим часом як мій язик проникав чимраз глибше ззаду; вони одночасно потирали її зсередини м’якими рухами по колу. Вона якось гортанно загарчала, і ми
Перейшли
У рідку блакить. Підлога зникла, і більшість сили тяжіння теж. Я заборсався, і мій великий палець вислизнув. Вардані повільно розвернулася й причепилася до мене, як бела-трава до каменя, який обвиває. Ця рідина не була водою — від неї наша шкіра стала слизькою, а ще я міг дихати нею не гірше, ніж тропічним повітрям. Я вдихнув, наповнивши нею легені, тим часом як Вардані ковзнула вниз, покусуючи мені груди та живіт, і врешті-решт торкнулася мого стояка руками та ротом.
Мене вистачило ненадовго. Плаваючи в нескінченній блакиті, поки надуті нещодавно груди Тані Вардані притискалися до моїх стегон, її соски ковзали вгору та вниз по моїй намащеній шкірі, її вуста смоктали, а скручені пальці стискались і розтискались, я помітив, як щось світить у нас над головами, і м’язи в моїй шиї тут-таки почали напружуватися так, що я мимохіть захилив голову, а судомні сигнали, що йшли моїми нервами, зібралися докупи для останньої, кульмінаційної хвилі.
У конструкт був вбудований ефект повторюваного вібрато. Мій оргазм тривав понад тридцять секунд.
Коли він затихнув, Таня Вардані пропливла повз мене з розметаним довкола обличчя волоссям; з кутиків її усміхненого рота разом з бульбашками виходили нитки сімені. Я стрімко схопив її за стегно, яке саме пропливало повз мене, й повернув її до себе.
Вона вигнулася в аналогу води, тим часом як мій язик занурився в неї, а з її рота знову полетіли бульбашки. Коливання в рідині від її стогону відгукнулися в мені вібрацією реактивних двигунів у животі, і я відчув, що це мене збуджує. Я наліг язиком ще сильніше, забувши про необхідність дихати, а тоді зрозумівши, що насправді можна тривалий час обходитися без дихання. Вардані засіпалася завзятіше, обвивши ногами мою спину, щоб не відірватися. Я взяв її за сідниці й сильніше тицьнувся обличчям у складки її піхви, а тоді знову ввів у неї великий палець і розпочав м’які рухи по колу, що контрастували з кружлянням мого язика. Вона схопила мене за голову обіруч та притиснула моє обличчя до себе. Її сіпання перейшло у конвульсії, стогони — у протяжний крик, який заповнював мої вуха, наче шум прибою вгорі. Я заходився смоктати. Вона напружилася й закричала, а тоді знов забилася в конвульсіях. Так минуло кілька хвилин.
На поверхню ми випливли разом. На обрії тонуло малоймовірне з погляду астрономії сонце — червоний гігант, — заливаючи воду довкола нас, яка несподівано стала нормальною, вітражним світлом. На сході високо в небі висіли два місяці, а хвилі позаду нас билися об білий піщаний пляж, оточений пальмами.
— Це ти… Написала? — запитав я, зупинившись й кивнувши на краєвид.
— Та ні, — вона стерла воду з очей і пригладила руками волосся. — Це масовий товар. Я сьогодні по обіді подивилася, що в них є. А що, тобі подобається?
— Поки що так. Але мені здається, що таке сонце астрономічно неможливе.
— Ну, що ж, дихання під водою — це теж не надто реалістично.
— Я не зміг подихати, — я витягнув над водою руки з зігнутими долонями, показуючи, як вона тримала мене за голову, і зобразив обличчям задуху. — Щось згадується?
На мій превеликий подив, вона сильно зашарілася. А тоді розсміялася, плюснула водою мені в лице й кинулася до берега. Я на мить затримався, розсміявшись і собі, а тоді пішов за нею.
Пісок був теплий, дрібний, як порох, і завдяки системній магії не липнув до мокрої плоті. За пляжем з пальм вряди-годи падали кокоси і, якщо їх не підхоплювали, розбивалися на шматочки, які несли геть крихітні краби, барвисті, як коштовні камінці.