— Блін.
— Ковачу.
— Так, вибач, — я сховав розумний пістолет і безцеремонно зіп’яв Вардані на ноги. В кінці приміщення відчинився ліфт, випускаючи загін озброєних охоронців.
Я зітхнув.
— Ну, почалося.
Вони нас помітили. Капітанка загону розрядила бластер.
— Ані руш! Руки вгору!
Я підняв здорову руку. Вардані знизала плечима.
— Народ, я тут не приколююся!
— Ми травмовані, — гукнув я у відповідь. — Контактні станери. А всі інші мертві, надзвичайно мертві. У поганих хлопців були безвідмовні детонатори пам’яті. Все скінчилося. Підіть розбудіть Генда.
Генд сприйняв це відносно непогано. Наказав охоронцям перевернути один із трупів і, сівши біля нього навпочіпки, потицяв ув обгорілий хребет металевим стилусом.
— Молекулярно-кислотна ємність, — задумливо промовив він. — Це «Шорн Байотек» торік випустив. Я й гадки не мав, що вони вже є в кемпістів.
— У них є все, що є у вас, Генде. Просто у них цього набагато менше, та й усе. Читай Бранковича. «Просочування на воєнних ринках».
— Так, дякую, Ковачу, — Генд потер очі. — Я вже маю докторський ступінь в інвестуванні в конфлікти. Рекомендована література для обдарованих аматорів мені, взагалі-то, не потрібна. Зате я хотів би знати, що ви двоє робили тут у таку ранню годину.
Я перезирнувся з Вардані. Вона знизала плечима і сказала:
— Ми трахалися.
Генд кліпнув.
— Ого. Вже.
— Що ти маєш на…
— Ковачу, благаю. Мені від тебе вже голова болить, — він підвівся й кивнув на керівника групи криміналістів, який крутився неподалік.
— Гаразд, виносьте їх звідси. Подивимося, чи можна знайти в них тканини, сумісні зі зразками, які ми взяли на Алеї Знахідок і на початку каналу. Файл c221mh, коди знайдете в центральній дозвільній системі.
Ми всі провели поглядом мерців, яких завантажили на каталки на повітряних подушках і повезли до ліфтів. Генд зрозумів, що ховає стилус назад у піджак, і передав його криміналістові, який ішов останнім. Тоді байдужо обтрусив кінчики пальців, ударивши рукою об руку.
— Хтось хоче вас повернути, пані Вардані, — промовив він. — Хтось із ресурсами. Гадаю, вже через це я маю не сумніватися, що ми вклались у вас недарма.
Вардані іронічно кивнула.
— А ще цей хтось має зв’язки в компанії, — похмуро докинув я. — Вони аж ніяк не могли пробратися сюди без допомоги, навіть із повними наплічниками апаратури для вторгнення. Хтось зливає ваші дані.
— Судячи з усього, так.
— Кого ви послали слідом за тими тінями, які причепилися до нас позавчора ввечері?
Вардані стривожено поглянула на мене.
— За нами хтось ішов?
Я показав рукою на Генда.
— Він так каже.
— Генде?
— Так, пані Вардані, це правда. За вами йшли аж до Алеї Знахідок, — він говорив дуже стомленим голосом і насторожено позирнув на мене. — На мою думку, це був Ден.
— Ден? Ти серйозно? Блін, скільки ви даєте відпочити загиблим на службі, перш ніж запхати їх у новий чохол?
— Ден мав клона, — різко відказав Генд. — Це стандартна ситуація для менеджерів охоронних операцій, а перед завантаженням він отримав тиждень віртуальних консультацій із психологом і повноцінної відпустки. Він був придатний до служби.
— Та невже? Чому б тобі йому не подзвонити?
Тепер я згадував, що сказав йому в конструкті ІтаО. Чоловіки та жінки, на яких ти працюєш, продали б рідних дітей у бордель, аби тільки заволодіти тим, що я показав їм сьогодні ввечері. А ще, мій друже, ти. Нічого. Не значиш.
Психіка невтаємниченої людини одразу після вбивства вразлива. В цьому стані вона легко піддається навіюванню. А посланці — аси переконання.
Генд розкрив свій аудіотелефон.
— Розбудіть, будь ласка, Дена Чжао Цзюня, — він зачекав. — Зрозуміло. Ну, тоді спробуйте.
Я заперечно хитнув головою.
— Стара добра бравада у стилі «плюнути в море, в якому мало не втопився», так, Генде? Він ледве оклигав після травми смерті, а ти женеш його назад до роботи над пов’язаною справою? Та ну, сховай телефон. Його вже немає. Він продав вас і звалив, прихопивши з собою решту.
Генд зціпив зуби, але залишив телефон біля вуха.
— Генде, я практично наказав йому це зробити, — він кинув на мене недовірливий погляд скоса. — Так, давай. Якщо тобі від цього буде краще, вали все на мене. Я сказав йому, що «Мандрейк» на нього начхати, а ти пішов далі й довів це, уклавши з нами угоду. А потім ти відправив його в нагляд, просто щоб дошкулити ще більше.