Частина третя
Підривні елементи
Різниця між віртуальністю та життям дуже проста. В конструкті людина знає, що всім керує всемогутня машина. В реальності в цьому не можна бути певним, і тому людині дуже легко впасти в оману, вирішивши, що вона має якусь владу.
Розділ вісімнадцятий
Непомітно доправити МП-судно на інший бік планети неможливо. Тому ми й не намагалися.
«Мандрейк» забронювала нам пріоритетну злітно-посадкову параболу в потоці суборбітального транспортного руху Картелю, і ми вилетіли на безіменний аеродром на околицях Лендфолла, коли денна спека тільки-но почала спадати. В бетоні сидів новенький блискучий десантний МП-корабель «Локгід-Мітома», надзвичайно подібний до скорпіона з затемненого скла, якому хтось вирвав бойові клешні. Побачивши його, Амелі Вонґсават схвально гмикнула.
— Серія «Омега», — пояснила вона мені, головно тому що я випадково опинився біля неї, коли ми вилізли з катера. Під час розмови вона машинально крутила волосся, прибираючи пишні чорні пасма з роз’ємів літного симбіозу в себе на карку й закріплюючи неміцний вузол на голові статичними заколками. — Цією крихіткою можна пролетіти просто по бульвару Інкорпорації, навіть не обпаливши дерев. Стрельнути в парадні двері Дому Сенату плазмовими торпедами, перейти на хвіст і звалити на орбіту, перш ніж вони вибухнуть.
— Можна й так, — сухо озвався я. — Звісно, для таких цілей польоту треба бути кемпістом, а отже, ти летіла б на якомусь покоцаному кавалку гівна на кшталт «Мовай-Десять». Так, Шнайдере?
Шнайдер усміхнувся.
— Так, про це навіть думати нестерпно.
— Про що думати нестерпно? — поцікавилась Іветт Крукшенк. — Про життя кемпіста?
— Ні, про польоти «Моваєм», — відповів Шнайдер, оглядаючи фігуру її маорійського бойового чохла. — Бути кемпістом не так уже й погано. Ну, якщо забути про необхідність співати присягу.
Крукшенк кліпнула.
— Ти справді був кемпістом?
— Він жартує, — сказав я, застережно позирнувши на Шнайдера. Цього разу політичного офіцера поряд не було, але як мінімум Цзян Цзяньпін явно мав сильні почуття до Кемпа, а хто ще в команді міг їх поділяти, було незрозуміло. Мені здавалося, що розпалювати можливу ворожнечу лише для того, щоби справляти враження на ставних жінок, не так уже й розумно.
Втім, Шнайдер того ранку не випустив усі гормони у віртуалі, тож, можливо, я просто розглядав усе це занадто виважено.
Піднявся один з вантажних люків «Лок-Міта». За мить на вході з’явився Генд у гарно випрасуваному бойовому хамелеохромі, який тоді набув димчасто-сірого кольору, повторюючи основний відтінок десантного корабля. Це було так несхоже на його звичне корпоративне вбрання, що аж муляло око, хоча всі були одягнені аналогічно.
— Ласкаво просимо в круїз, бляха-муха, — пробурчав Гансен.
Ми одержали дозвіл на зліт за п’ять хвилин до початку дозволеного «Мандрейк» часу запуску. Амелі Вонґсават ввела план польоту в ядро даних «Лок-Міта», ввімкнула системи, а тоді неначе заснула. Підключившись через роз’єми на карку та вилиці й заплющивши очі, вона відкинулася назад у чужій маорійській плоті, наче принцеса у кріокапсулі з якоїсь маловідомої казки, складеної в роки Заселення. Їй дістався чи не найсмаглявіший і не найстрункіший чохол, і кабелі даних виділялися на тлі її шкіри блідими червами.
Шнайдер, змушений задовольнитися кріслом другого пілота, тужливо поглядав на штурвал.
— Ти ще отримаєш своє, — сказав я йому.
— Так, а коли?
— Коли будеш мільйонером на Латімері.
Він гнівно зиркнув на мене й поклав одну взуту ногу на консоль перед собою.
— Ха-ха, блін.
Амелі Вонґсават, не розплющуючи очей, скривила вуста. Вочевидь, це прозвучало як вишуканий варіант «та ніколи». Ніхто з дангрекської команди не знав про угоду з «Мандрейк». Генд відрекомендував нас як консультантів і більше нічого не сказав.
— Думаєш, він пройде у браму? — запитав я Шнайдера, намагаючись його розрадити.
Він і не глянув на мене.
— Звідки мені в біса знати?
— Я просто х…
— Панове, — Амелі Вонґсават досі не розплющила очей. — Як гадаєте, чи не могла 6 я трохи насолодитися тут спокоєм перед плаванням?
— Так, стули пельку, Ковачу, — гнівно озвався Шнайдер. — Чому б тобі не піти до пасажирів?