Місця обабіч Вардані в пасажирському салоні вже зайняли Генд і Сунь Ліпін, тож я перейшов на протилежний бік і всівся біля Люка Депре. Він із цікавістю позирнув на мене, а тоді знову заходився роздивлятися свої нові руки.
— Подобається? — спитав я його.
Він знизав плечима.
— Він не позбавлений величності. Але я якось не звик бути таким масивним.
— Звикнеш. Сон добре помагає.
Знову зацікавлений погляд.
— Отже, ти це знаєш напевно. Що ти за консультант такий?
— Колишній посланець.
— Справді? — він засовався на місці. — Несподівано. Неодмінно розкажи мені про це.
Я почув таку саму вовтузню з інших місць, де почули мої слова. Миттєва скандальна слава. Все одно що до Клину повернувся.
— Довга історія. І не дуже цікава.
— До запуску залишається одна хвилина, — долинув з переговорного пристрою сардонічний голос Амелі Вонґсават, — я 6 хотіла скористатися цією можливістю, офіційно привітавши вас на борту швидкохідного десантного літального апарату «Наґіні» та попередивши вас: якщо ви не пристебнетеся зараз, я не зможу гарантувати вам збереження фізичної цілісності впродовж наступних п’ятнадцяти хвилин.
Уздовж двох рядів сидінь почалася вовтузня. Ті, хто вже заплівся, широко всміхалися.
— На мою думку, вона перебільшує, — зауважив Депре, неспішно сплітаючи докупи петельки на нагрудній пластині страхування. — На цих суднах добрі компенсатори.
— Ну, тут ніколи не вгадаєш. Може, ми дорогою втрапимо під орбітальний вогонь.
— Все правильно, Ковачу, — всміхнувся мені Гансен. — Шукай позитив.
— Я просто думаю наперед.
— Ти боїшся? — раптом запитав Цзян.
— Регулярно. А ти?
— Страх — це незручність. Його треба навчитися притлумлювати. Бути відданим бійцем означає саме це. Відкинути страх.
— Ні, Цзяне, — серйозно промовила Сунь Ліпін. — Це означає бути мертвим.
Десантний корабель раптом нахилився, і на мої нутрощі та груди різко навалилася вага. Знекровилися кінцівки. Вибило дух.
— Господи, блін, милосердний, — процідив крізь зуби Оле Гансен.
Вага зменшилася — ми тоді, мабуть, вийшли на орбіту, і енергія, яку Амелі Вонґсават увігнала в підйомники, частково повернулася до бортової грав-системи. Я повернув голову набік, щоб поглянути на Депре.
— Перебільшує, так?
Він виплюнув кров із прикушеного язика на кісточку пальця і критично її оглянув.
— Так, це я назвав би перебільшенням.
— Орбітальний статус отримано, — підтвердив голос Вонґсават. — Ми маємо близько шести хвилин на безпечний переліт під Лендфолльською високоорбітальною геосинхронною парасолькою. Далі ми будемо беззахисні, і я час від часу виходитиму в криві ухиляння, тож тримайте язики за зубами.
Депре безрадісно кивнув і підняв скривавлену кісточку пальця. На задніх місцях засміялися.
— Чуєш, Генде, — заговорила Іветт Крукшенк. — Чому б Картелю просто не підняти штук п’ять-шість цих ВОГів з великими інтервалами й не закінчити цю війну?
Маркус Суджіяді далі у протилежному ряду ледь-ледь помітно всміхнувся, та нічого не сказав — лиш позирнув у бік Оле Гансена.
— Чуєш, Крукшенк, — експерт із підривних робіт заговорив наче за підказкою Суджіяді. Тон у нього був нищівний. — Ти хоч знаєш, як пишеться слово «мародер»? Уявляєш собі хоч трохи, яку ціль являє собою ВОГ на невеликій глибині?
— Атож, — уперто озвалася Крукшенк. — Але більша частина Кемпових мародерів зараз на землі, а за наявності геосинхронів…
— Спробуй сказати це мешканцям Заубервілля, — сказала їй Вардані, і за її зауваженням кометним хвостом потягнулася тиша. В салоні в обидва боки полетіли швидкі погляди, наче кулеметні патрони в патронник.
— Та атака була здійснена з землі, пані Вардані, — нарешті сказав Цзян.
— Та невже?
Генд прокашлявся.
— Правду кажучи, Картелю достеменно невідомо, скільки Кемпових дронів-ракет досі розміщено за межами планети…
— Без базару, — пробурчав Гансен.
— …але спробувати розмістити на високій орбіті якусь суттєву платформу на цьому етапі було б недостатньо…
— Прибутково? — запитала Вардані.
Генд неприємно їй усміхнувся.
— Малоризиковано.
— Зараз ми покинемо Лендфолльську парасольку ВОГ, — спокійно, як екскурсовод, повідомила по внутрішньому зв’язку Амелі Вонґсават. — Чекайте на різкі повороти.
З бортових компенсаторів почала розсіюватися енергія, і я відчув малопомітне підвищення тиску на скроні. Вонґсават готувалася показати вищий пілотаж, облітаючи планету та повертаючись у щільні шари атмосфери. Ми вже покинули зону ВОГ, а отже, далі наше падіння назад у зону бойових дій уже не пом’якшить ніяка корпоративна допомога. Віднині й надалі ми мусили грати самостійно.