Назад, у лабораторію.
Сьогодні ми перетворили це на красне мистецтво.
З корпусу не виходить нічого органічного, поки екомодельєр повністю не вивчить нову екосистему. Виходять автоматичні зонди та обшукують нову кульку, всмоктуючи зразки. ШІ обробляє одержані дані, реалізує модель у контексті теоретичної присутності землян разів у двісті швидше за реальний час і сигналізує про можливі конфлікти. Пише рішення для всього, що може стати проблемою, геннотехнологічною чи нанотехнологічною, а тоді генерує з узгодженого цілого протокол заселення. Після створення протоколу всі виходять надвір гратися.
У протоколах для трьох із лишком десятків Заселених Планет час від часу згадуються певні корисні земні види. Вони є історіями успіху планети Земля: кожний їхній представник — витривалий еволюційний спортсмен, здатний до пристосувань. Здебільшого це рослини, мікроби та комахи, але виділяється й кілька видів великих тварин. Цей список очолюють вівці-мериноси, ведмеді гризлі та мартини. Їх важко винищити.
Вода довкола траулера була вкрита білими пернатими трупиками. Серед неприродного спокою берегової лінії вони притлумлювали й без того ледь чутне биття хвильок об корпус.
Корабель був у жахливому стані. Він мляво дрейфував, не зриваючись із якорів. На боці, повернутому до Заубервілля, фарба, обпалена вітром від ударної хвилі, почорніла й подекуди злізла, оголивши блискучий метал. При цьому вибило ще й пару вікон, а деякі сіті з неохайної купи на палубі неначе теж запалали й розплавилися. Кути палубної лебідки так само обгоріли. Всі, хто стояв зовні, напевно, загинули 6 від опіків третього ступеня.
Жодних тіл на палубі не було. Це ми знали завдяки віртуальності.
— І внизу теж нікого, — сказав Люк Депре, висунувши голову зі східного люка посеред палуби. — На борту нікого не було вже кілька місяців. Можливо, рік. Харчі всюди погризли комахи та пацюки.
Суджіяді насупився.
— Там є їжа?
— Так, дуже багато, — Депре виліз із люка й усівся на комінгс. Нижня половина його хамелеохромового комбінезона за мить втратила брудний темний колір, пристосувавшись до залитого сонцем середовища. — Тут, схоже, була велика вечірка, та прибирати після неї ніхто не зостався.
— Бувала я на таких вечірках, — сказала Вонґсават.
Знизу долинув характерний шиплячий шум «Сонцеструма». Суджіяді, Вонґсават і я одночасно напружилися. Депре всміхнувся.
— Крукшенк обстрілює пацюків, — пояснив він. — Вони чималі.
Суджіяді підняв свою зброю й оглянув палубу, майже не розслабившись відтоді, як ми опинилися на борту.
— Подумай, Депре. Скільки їх було?
— Пацюків? — усмішка Депре стала ще ширшою. — Важко сказати.
Я сам насилу втримався від усмішки.
— Команди, — уточнив Суджіяді, нетерпляче змахнувши рукою. — Скільки членів команди, сержанте'?
Депре знизав плечима; задавити його авторитетом не вийшло.
— Я не шеф-кухар, капітане. Це важко сказати.
— Я колись була шеф-кухарем, — несподівано заявила Амелі Вонґсават. — Може, я спущуся й подивлюся.
— Сиди тут, — Суджіяді підійшов до борту траулера, прибравши ногою з дороги труп мартина. — Віднині й надалі я волів би бачити від цієї команди трохи менше гумору і трохи більше старанності. Можете розпочати, витягнувши на борт оцю сіть. Депре, спускайся й допоможи Крукшенк позбутися пацюків.
Депре зітхнув і відклав свій «Сонцеструм». Дістав з-за пояса дуже старий на вигляд пістолет, зарядив його й прицілився у небо.
— Робота якраз для мене, — загадково сказав він і прослизнув назад у люк, високо піднявши пістолет над головою.
Індукційна гарнітура затріщала. Суджіяді повернув голову і прислухався. Я знову встановив свою відключену гарнітуру.
— …убезпечено.
Голос належав Сунь Ліпін. Суджіяді доручив їй керувати другою половиною команди й послав оглянути берег разом із Гендом, Вардані та Шнайдером, яких він явно вважав у найкращому разі дошкульними цивільними, а в найгіршому — тягарем.
— Як убезпечено? — гаркнув він.
— Дугою над пляжем ми встановили периметрові вартові системи. Інтервал — п’ятсот метрів на базовій лінії, діапазон — сто вісімдесят градусів. Вони не мають пропустити нікого зсередини чи з берега в жодному напрямку, — Сунь на мить винувато замовкла. — Це лише на лінії безпосередньої видимості, але покриває кілька кілометрів. Це найкраще, на що ми здатні.