— Тепер вірите? — запитав я Суджіяді, який витріщався біля мене. Він відповів не одразу, а коли таки відповів, у його голосі відчувалося те саме легке отетеріння, з яким говорила по внутрішньому зв’язку Сунь Ліпін.
— Вона не нерухома, — тихо сказав він. — Вона ніби… Рухається. Наче обертається.
— Може, й так, — Сунь пішла разом з нами, лишивши решту команди біля «Наґіні». Вочевидь, нікому не кортіло проводити час у печері чи біля печери.
— Це має бути гілерпросторовим каналом зв’язку, — пояснив я й відступив, намагаючись звільнитися від влади, якій нас підпорядковувала чужа геометрія споруди. — Якщо він безперервно кудись тягнеться, то він, можливо, рухається в гіперпросторі навіть закритий.
— А може, він працює циклічно, — припустила Сунь. — Як маяк.
Бентега.
Я відчув, як вона пройняла мене, і водночас помітив, як її тінь промайнула на обличчі Суджіяді. Те, що ми застрягли тут, на цій оголеній косі, вже було кепсько, а тепер до нас дійшло, що предмет, який ми прийшли розблокувати, може надсилати закличні сигнали у практично невідомий нашому виду вимір.
— Тут нам знадобиться освітлення, — сказав я.
Чари розвіялися. Суджіяді несамовито закліпав і поглянув на промені світла згори — на небо надворі насувався вечір, і вони досить швидко блякнули.
— Ми її підірвемо, — сказав він.
Я стривожено перезирнувся з Сунь і насторожено запитав:
— Що підірвемо?
Суджіяді змахнув рукою.
— Скелю. «Наґіні» оснащена фронтальною ультравібраційною батареєю для наземного штурму. Гансен має зуміти прибрати все аж до цього місця, навіть не подряпавши артефакт.
Сунь кашлянула.
— Не думаю, що це схвалить командир Генд, сер. Він наказав мені принести дотемна комплект ламп Анжьє. А пані Вардані попросила встановити системи дистанційного моніторингу, щоб їй можна було безпосередньо працювати над воротами у…
— Гаразд, лейтенанте. Дякую, — Суджіяді ще раз оглянув печеру. — Я поговорю з командиром Гендом.
Він вийшов. Я глянув на Сунь і підморгнув.
— Хотів би я почути цю розмову, — сказав я.
На борту «Наґіні» Гансен, Шнайдер і Цзян зводили перший булькобуд швидкого розгортання. Генд засів в одному кутку вантажного люка штурмового судна й дивився, як Вардані, сидячи по-турецьки, накреслює щось на дошці пам’яті. Він здавався несподівано молодшим через вираз безтурботного зачудування на обличчі.
— Якась проблема, капітане? — запитав він, коли ми піднялися по трапу.
— Ота штука, — промовив Суджіяді, тицьнувши великим пальцем собі за плече, — вона має бути надворі. Там ми зможемо за нею стежити. Зараз я накажу Гансену прибрати каміння за допомогою вібровибухів.
— Це виключено, — Генд знову почав стежити за діями археологістки. — На цьому етапі ми не можемо допустити ризику розголосу.
— Чи пошкодження брами, — різко додала Вардані.
— Чи пошкодження брами, — погодився менеджер. — Боюся, капітане, вашій команді доведеться працювати з печерою в її поточному стані. Я не вважаю, що це принесе якісь ризики. Підпірки, які залишили попередні відвідувачі, явно міцні.
— Я бачив підпірки, — відповів Суджіяді. — Зв’язувальний епоксид — не заміна постійній конструкції, але це…
— Сержанта Гансена вони, здається, серйозно вразили, — у гречному тоні Генда відчувалося легке роздратування. — Але якщо ви стурбовані, можете спокійно підсилювати нинішню конструкцію так, як вважаєте за потрібне.
— Я збирався сказати, — рівним голосом промовив Суджіяді, — що підпірки тут ні до чого. Ризик обвалу мене не бентежить. Зате мене надзвичайно сильно бентежить вміст печери.
Вардані відірвалася від свого креслення.
— Що ж, це добре, капітане, — бадьоро промовила вона. — Ви перейшли від ґречної недовіри до надзвичайно сильного збентеження менш ніж за одну добу реального часу. Що саме вас бентежить?
Суджіяді явно знітився.
— Цей артефакт, — сказав він. — Ви стверджуєте, що це — брама. Чи можете ви якось мені гарантувати, що крізь неї з іншого боку нічого не пройде?
— Ні.
— Ви уявляєте собі, що може крізь них пройти?
Вардані всміхнулася.
— Ні.
— Тоді вибачте, пані Вардані. З військової точки зору доцільно, щоб основне озброєння «Наґіні» було постійно на неї націлене.
— Це не військова операція, капітане, — тепер Генд демонстративно нудьгував. — Я гадав, що чітко дав це зрозуміти під час інструктажу. Ви берете участь у комерційній ініціативі, а зважаючи на специфіку нашої комерційної діяльності, артефакт не можна відкривати для огляду з повітря, поки він не захищений договором. За умовами Хартії про інкорпорацію це станеться лише після того, те, що перебуває по інший бік порталу, буде позначено буєм власності «Мандрейк».