Менеджер з «Мандрейк» хвилин за п’ять прибрав своє причандалля і вийшов — судячи з вигляду, майже працездатний і схожий на того Маттіаса Генда, якого ми звикли бачити в таборі. Під кожним оком у нього були блакитні плями, його шкіра відзначалася сіруватою блідістю, але відстороненості, яку я бачив в очах інших людей, що вмирали від променевої хвороби, в його погляді не було. Він її стримував. У ньому було видно лише повільне усвідомлення власної неминучої смертності, та й його могли помітити тільки очі посланця.
— Сподіваюся, це дуже важливо, Ковачу.
— А я сподіваюся, що ні. Амелі Вонґсават казала мені, що минулої ночі на «Наґіні» вимкнулася бортова система контролю.
— Що?
Я кивнув.
— Так. Хвилин на п’ять-шість. Це зробити неважко: Вонґсават каже, що систему можна переконати, ніби це потрібно для стандартного ремонту. Тому тривожних сигналів не було.
— О Дамбалла, — він поглянув на пляж. — А хто ще в курсі?
— Ти. Я. Амелі Вонґсават. Вона сказала мені, я сказав тобі. Може, ти зможеш сказати Ґеде, і він якось зарадить цьому для тебе.
— Не провокуй мене, Ковачу.
— Генде, час прийняти управлінське рішення. На мою думку, Вонґсават має бути невинною: інакше в неї б не було причин розповідати про це мені. Я знаю, що я невинний, та й ти, гадаю, теж. Кому ще можна довіряти, мені казати якось не хочеться.
— Вонґсават перевіряла корабель?
— Вона каже, що так — наскільки це можливо без зльоту. Я більше думав про обладнання у вантажному відсіку.
Генд заплющив очі.
— Так. Чудово.
Він поступово переймав від мене манеру говорити.
— З міркувань безпеки я хотів би запропонувати, щоб Вонґсават пустила нас туди, буцімто провідати наших нанодрузів. Поки ми переглядатимемо маніфест, вона може провести перевірки систем. Припустімо, сьогодні надвечір — так від увімкнення дистанційної варти мине достатньо часу.
— Гаразд.
— Ще, гадаю, було б непогано, якби ти став потай носити таку штуку, — я показав йому компактний станер, який дала мені Вонґсават. — Гарнюній, еге ж? Вочевидь, стандартна флотська зброя, з аварійного ящика в кабіні пілота «Наґіні». На випадок бунту. Якщо напартачити й застрелити не ту людину, наслідки будуть мінімальними.
Він потягнувся до зброї.
— Нє-а. Сам собі візьми, — я повернув крихітну зброю в кишеню кітеля. — Поговори з Вонґсават. Вона теж озброєна. Ми втрьох маємо зупинити будь-яку халепу, перш ніж вона почнеться.
— Так, — він знову заплющив очі та притиснув до внутрішніх куточків очей великий і вказівний пальці. — Так.
— Знаю. Здається, ніби хтось дуже не хоче, щоб ми пройшли крізь ту браму, еге ж? Може, ти куриш фіміам не тим хлопцям.
Надворі знов почали гатити ультравібраційні батареї.
Розділ двадцять четвертий
Амелі Вонґсават підняла нас у повітря на п’ять кілометрів, трохи політала, а тоді ввімкнула автоматичну затримку в повітрі. Ми втрьох ледве вміщалися в кабіні пілота і скупчилися в очікуванні довкола голограми пілотажного індикатора, як мисливці та збирачі довкола багаття. Три хвилини по тому, коли жодна з систем «Наґіні» не зазнала катастрофічного збою, Вонґсават змучено видихнула повітря, яке, здавалося, тримала в легенях, відколи ми зупинилися.
— Про це, мабуть, узагалі не треба було турбуватися, — невпевнено промовила вона. — Навряд чи той, хто там розважався, захоче померти разом з нами, хай чого ще він прагне досягти.
— Це, — похмуро відповів я, — повністю залежить від відданості справі.
— Гадаєш, Цз…
Я приклав палець до губ.
— Жодних імен. Поки що жодних імен. Не надумуй собі нічого завчасно. А ще, мабуть, варто врахувати, що нашому саботажникові насправді потрібно одне: трохи віри у свою пошукову групу. Якби ця штука звалилася з неба, наші пам’яті все одно лишилися б неушкодженими, еге ж?
— Якщо паливні елементи не заміновані, то так.
— Ну, от, — я повернувся до Генда. — Почнімо?
Ушкодження знайшлися досить швидко. Коли Генд зламав пломбу на першій ударостійкій каністрі в вантажному відсіку, з неї повалили такі випари, що ми обидва полізли назад, на палубу екіпажу. Я ляснув по панелі аварійної ізоляції й замкнув люк. Не встаючи з палуби, я перекотився на спину. З моїх очей лилися сльози, легені роздирав лютий кашель.
— Що за хрінь.
Прибігла Амелі Вонґсават.