— Ти, Здісеку, — вигукнув він, звертаючись до того, що підкидав останнім, — мав нам щось розповісти.
— Еге ж, — байдуже відповів Здісек, худий, кепсько вмитий брюнет з засмаглою, нечистою шкірою. — Хлопці з Грохова розповідали, що ЗЛИЙ учора розігнав блатняків; такого їм бобу дав, що страшно й казати.
З обличчя чоловіка в темних окулярах зникла посмішка.
— Я, — вигукнув пихато блондинчик, — сам буду таким ЗЛИМ, як підросту. — Він раптом витягнув хлоп'ячі, але вже міцні руки і сильно штовхнув меншого і слабшого від себе хлопчика, що стояв поблизу. — Ану, тікай, бо як дам! — вигукнув він, посміхаючись. Хлопчик заточився на дротяну огорожу газона і впав, а всі зайшлися галасливим, безжальним хлоп'ячим сміхом. Нарешті, вони пішли безформною метушливою громадкою, галасуючи, стрибаючи на всі боки, підкидаючи вгору камінці і знову збираючись у тісне хлоп'яче коло.
«Адже я не був учора в Грохові, — дивувався чоловік у темних окулярах. — Це просто неможливо».
Вперше він замислився над шкідливим впливом легенди і непередбаченими її наслідками. «Це страшно, — з гіркотою подумав він. — Той малий хоче бути таким, як я, і в той же час валить слабшого на землю. Може, саме тому він і робить це?»
Ці смутні міркування зникли, коли він побачив, що алеєю серед білявих голівок, обручів, бантиків на косичках та ходуль повільно крокував дідусь, ще стрункий на вигляд, з білими, як молоко, вусами на рум'яному, мов різдвяне яблуко, обличчі, у кашкеті з маленьким козирком та куртці з матерії альпага. Весело вимахуючи ціпком, він роздавав направо і наліво щиглі у мокрі носики, ніжно пощипував рожеві щічки. Нарешті, дідусь підійшов до лавки, на якій сидів чоловік у темних окулярах, і сів обіч нього.
— Добрий день, — промовив чоловік у темних окулян рах, не повертаючись до прибулого і зовсім не змінюючи своєї пози, — що там чути?
— Багато що чути, — відповів метикований на конспірації Калодонт, з напруженою увагою оглядаючи крону віддаленого клена. — Вас звинувачують в новому вбивстві.
— Я знаю про це, — недбало сказав чоловік у темних окулярах. — Це не новина.
— А як ви думаєте виплутатися з цього?
— Сам не знаю. Я не герой сенсаційного романа, щоб усе знати наперед.
— Правильно. Ви, мабуть, почули це від них? — Калодонт показав на дітей, що завзято сварилися між собою.
— Можливо. А що ще?
— Я пізнав пана в котелку.
— Хто він такий?
— Союзник.
— Як його звати?
Не знаю… — Калодонт злегка зніяковів.
— Дуже добре, — похвалив чоловік у темних окулярах. — Ви неоціненний спільник. А ще що?
— Марта… Її, мабуть, схопили!
Чоловік у темних окулярах встав, знову сів, обернувся до Калодонта і взяв його за плече.
— Як? — майже крикнув вій.
— А так, — відповів досить сердито Калодонт, — учора вранці вона поїхала на товчок, — і досі нема. Пані Маєвська вже заявила в міліцію.
— Пане Юліуше, — мовив чоловік у темних окулярах тихо, але з притиском. — Справи погіршуються. Ось тут, хвилину тому, я переконався, як фальшиво мене розуміють, як навпаки трактують те, що я роблю. А тепер і Марта…
Він встав і хотів піти. Калодонт схопив його за піджак.
— Сідай, шефе, — промовив він з приязним докором. — Хоч я й поганий співпрацівник, але… — він завагався. «Як йому пояснити? — замислився зніяковіло, — адже вони суперники». — В усякому разі, в мене є деякі цікаві відомості, — сказав він обережно, — я знаю, хто написав статтю про вас, і маю доступ до цієї людини.
— Адже стаття… — почав чоловік у темних окулярах.
— Ні, — промовив Калодонт, — все склалося зовсім по-ішому. Сьогодні вночі я довідався…
І він розповів, як було насправді.
— Звідкіля ви все це знаєте? — спитав чоловік у темних окулярах, коли Колодонт закінчив, — від кого? Хто вам розповів?
Калодонт кінцем ціпка вимальовував на піску якісь игзаги.
— Доктор Гальський, — сказав Калодонт, раптом зважившись. — Я не певен, чи ви знаєте, хто він такий?
— Знаю, — відповів той, і якась металева нотка забриніла в його голосі. — Як ви добралися до нього.
— Він спав сьогодні в мене, — жалібно повідомив Калодонт. — Я зайшов до нього, шукаючи Марту. — Запала тиша, сповнена таємничості. — Гальський дуже хоче поговорити з вами, — з розпачем заявив Калодонт. — Я не знаю, чи ви…