Нарешті обидва звернули з площі Гжибовського па вулицю Багно, і Крушина штовхнув незамкнені ворота. Це були обдерті, низенькі ворота, за якими тяглося звивисте, вкрите різним старим мотлохом, покручене подвір'я. Вдалині грізно темніла величезна башта спаленої телефонної станції. Крушина підійшов до будки із старих дощок; тут висіла якась табличка. У Морица конвульсійно стислося серце, коли він ставив ногу на першу приступку. Побачити Кудлатого! Скільки людей у Варшаві тремтить, почувши це прізвище!..
Крушина відчинив унизу важкі залізні двері й торкнув вимикач: блиснула слабенька лампочка, її каламутне світло добре пасувало до змутиілих думок Морица. Він рушив слідом за Крушиною крізь хащі мотлоху, покидьків та різного брухту. Кожен крок був для нього мукою, заплутував дедалі дужче в щось незрозуміле й страшне.
— Роберте! — схопив він раптом Крушину за плече, — зачекай! Скажи, що ти маєш до мене?
Крушина повернув до нього своє смугляве, плоске обличчя із зламаним носом. В маленьких чорних очицях не було звичайної задерикуватості.
— Що ти, Морице? — здивувався він. — Нічого я до тебе не маю. Тоді, у Ткачика, ти трохи розпатякався, але це й усе. І взагалі ти якийсь такий… трохи… Але я нічого до тебе не маю, Морице… — запевняв Крушина, сам не знаючи, чому.
— Слухай, Роберте, — обізвався раптом Мориц. — Той фраєр, якого я сьогодні тобі привів, той Пєгус, то страшний козак. Слідкуй за ним. Такий собі хлопчина, але це ас. Найвищого класу.
— Добре, добре, — добродушно відказав Крушина, — будь спокійний. — Він затримався біля стінки, заставленої дерев'яними ящиками, й міцно натиснув планку.
— Ну, тримайся… — шепнув він з несподіваною сердечністю на вухо Морицу і злегка штовхнув його в шпарину, яка з'явилася в стіні.
Мориц отямився від хвилинного приголомшення: цей банальний трюк із стіною завжди справляв несподіване враження. Він швидко роздивився навколо і ступив крок уперед. Стіна за ним зачинилася з глухим стуком. Перед ним був такий самісінький підвал, як за стіною, але порожній і освітлений ще блідіше — тут панував півморок.
З лівого боку Мориц з зусиллям розгледів дешеве, залізне ліжко, яке іржаво порипувало під тягарем чийогось тіла.
Людина на ліжку підвелася на лікті й сперлася на долоні, придивляючись до Мехцінського в півмороці. Її очей Мориц не бачив. Біля ліжка стояв дерев'яний ящик, а на ньому чорний блискучий телефон. За ліжком тяглася звичайна перегородка з дикту й дощок, що ділила підвал на два приміщення. З-за дощок, крізь шпарини, пробивалося світло.
— За тобою, — залунав глибокий голос з ліжка, — стоїть стілець. Сідай.
Мориц трохи позадкував і оглянувся. З правого боку стояв дешевий стілець, а поруч — столик з дошкою «під мармур», наче в третьорозрядній кав'ярні. На столику стояла горілка й лежали цигарки. Мориц сів. Тільки зараз його охопив такий страх, що він ледве стримував тремтіння колін і про себе благав, щоб у підвалі якомога довше стояла тиша, аби йому не зрадити себе тремтінням голосу.
— Я вже давно хочу тебе побачити, — озвався голос з ліжка, і раптом над головою Морица спалахнуло сліпуче світло. Мориц з усієї сили стиснув щелепи, щоб не крикнути. Він сидів так зо дві секунди, освітлений з голови до ніг, наче на операційному столі. Потім світло згасло, й засліплених очей хлопця щемливо торкнулася темрява. Минуло кілька хвилин, поки він знов призвичаївся до неї. Мого охопила невимовна слабість. Уперше в житті він був паралізований жахом.
З ліжка підвелася велетенська постать і сіла на краю, спираючись спиною об узголів я. Замигтів вогник сірника біля цигарки.
— Чом же ти нічого не кажеш, синку? Я чув, ти такий козак, що навіть на Крушину скачеш, а тепер мовчиш?
— Я прийшов, щоб слухати, пане Кудлатий, — з зусиллям пробелькотів Мориц. — Ви ж мене викликали.
І відчув несподіваний приплив впевненості, вперше вимовивши це страшне прізвище в розмові.
— А ти налий собі чарку й випий, — долинув до нього голос з ліжка, — це на тебе добре вплине. І закури.
Мориц налив горілки й жадібно випив. Горілка миттю вдарила в голову і, мабуть, через те йому вчувся якийсь шерех за перегородкою. Рука його тремтіла, коли він запалював цигарку.