На берегу посланець підтверджує те, що вона вже й сама знає: цей склад належав Тіаполо. Він мав бути пустим, усі товари з нього вивезли три дні тому, але гляньте, онде стоїть він на колінах і плаче, плаче: все втрачено, і схоже, що плітки були брехнею. Склад був анітрохи не пустий, у ньому був секретний вантаж перцю на продаж англійцеві, який пообіцяв сплатити п'ять ваг золота, але тепер — тепер! — усе загублено в солодкому диму. Декотрі кажуть, що Тіаполо розориться, але ні, він повернеться; такі, як він, завжди повертаються.
Тіна не залишається ні дивитися на старого чоловіка на колінах, ні спостерігати за чоловіком у масці, що стоїть позаду нього з пустою срібною скринькою в руках, а зрештою розвертається та йде геть.
— Авжеж він не зможе перемогти, — цокає язиком Альвізе Муна, коли вони йдуть разом під низькими арками Сан Марко в напрямку сонця, що сідало. — Вся стратегія Тіаполо складалася з хабарів і залякування; ще тоді була підозра, що він не зможе повернути всі борги, а тепер він точно не зможе виконати свої погрози. Одного дня він може стати конкурентом, але не сьогодні.
Не сьогодні.
Тепер залишилося лише три претенденти: Селуда, Контаріні, Фальєре. На периферії досі залишається Белліньо, але вона не думає, що він довго протримається.
Хто з ворогів Тіаполо завдав цього удару? Якими картами було зіграно?
(А, Король Мечів! На його пальцях досі сажа, його одяг досі тхне маслом; його карта зіграна, його борг вибачено, він відвертається від полум'я... до наступної гри).
Тіна чекала вже достатньо довго.
Настав час робити хід.
Розділ 16
Коли вони вперше запрошують П'єтро Занзано та його дружину на вечерю, приходить повідомлення з проханням вибачити через головний біль.
Коли наступного дня вони повторюють свою пропозицію, посильний приносить відповідь, що на жаль, вони вже мають інші домовленості.
Третього дня вона сама приходить до будинку й відмовляється піти, доки не побачить хазяїна особисто.
Він зайнятий, роздратований, сиве волосся стирчить з-під чорного кашкета. У венеційській політиці він виглядає трохи дивним: мало того, що він має велике ім'я, але й багатство, яким це ім'я було куплено, зростало — зростало впродовж століть, у той час як багато інших зазнали занепаду. Якщо з точки зору венеціанців і була риса, близька до божественності, то саме ця, бо хіба часто знайдеш поєднання економіки та шляхетності?
— Мадам, — каже він, майже не давши собі клопоту глянути на неї, — я не можу відвідати будинок вашого хазяїна. Моя дружина погано до нього ставиться.
— Пане, — відповідає вона, — моєму хазяїну дуже прикро це чути, однак приватна консультація стане корисною нам усім.
— Не маю сумніву, що він бажає, щоб я зробив йому якусь послугу; але я не можу втручатися в цей процес.
Почувши це, вона всміхається під маскою. Це перший раз, коли ми відчуваємо це, і це так несподівано, що нам хочеться зупинити цю мить, спіймати її як портрет — секунду, що була, але ніколи не повториться.
І тоді — тоді!
Вона знімає маску.
Ми так довго бачили її в цьому образі, що майже забули, що вона людина. Чи скористатися нам словом «красива»? Краса — річ, що залежить від очей, що її бачать, але будь-яка жінка, будь-яка жива істота безумовно красивіша, ніж маска, що її ховає, тож так, ми оголошуємо, що від тієї миті й до цієї вона жива, вона живе, вона красива.
Занзано дивиться й, можливо, він вражений цим видовищем менше, ніж ми. Або ж він сам схожий на маску, що вона тепер тримає в руці, на личину без серця.
— Вам уже зробили пропозицію, — міркує вона вголос. — Дуже добре. Я не ображатиму вас припущенням, що мій хазяїн може дати вам більше, ніж вам уже пообіцяв Фальєре — адже саме про нього, як я розумію, йдеться?
Він не ворухнувся, а вона не помилилася.
— Це добрий хід з боку Фальєре, бо ваш голос, поза сумнівом, багато важить у таких справах, і ви маєте достатньо влади, щоб якщо не визначити результат голосування, то, принаймні, результат не буде визначеним, доки ви своє слово не скажете. Я не буду принижувати вашу гідність, продовжуючи тиснути на вас. Ви — чоловік прямий; я бажаю вам успіху.
Сказавши це, вона іде.
А коли вона повертається до дому, що з маскою, що ховає її риси?
Чи чуємо ми гнів у її голосі, чи це просто напруженість того плану, який за її вимогою тепер має зазнати фіаско, інакше все пропало?
Ми не можемо зрозуміти. Наша оцінка в цьому була б надто суб'єктивною.
Але ось вона розкриває рот, і каже лише одне слово:
— Фальєре.
І воно є констатацією, викликом і ходом, який ще не було зроблено.
Розділ 17
Птахи на острові мертвих досі співають, сонце досі сяє, а в переповнену землю опускають нові гроби. Тіна йде поруч зі Жрицею, а та каже:
— Контаріні володіє реліквією. Ліктем святого Симона.
— Але хіба у Венеції немає вже щонайменше двадцяти ліктів святого Симона?
— Схоже, єпископи вірять, що цей — справжній. А точніше...
Тіна всміхається, побачивши посмішку Жриці: на її обличчі це така рідкісна емоція, що цим жінка нагадує Тіні чимось її саму.
— Не знаю, де Контаріні знайшов її. Три тижні тому він її не мав, і жоден корабель не заходив у порт з подібним вантажем. Уся ця справа тримається у великій таємниці.
— Я маю кілька припущень щодо походження цієї реліквії, — бурмотить Тіна, коли вони йдуть разом біля води, дивляться на хмари, на місто; жінка та чорниця, гравчиня та фігура.
— Контаріні запропонував єпископам не тільки подарувати цю реліквію, але й збудувати святе місце для її розміщення. Немає сумніву, що контракти на це будівництво стануть... дуже спокусливими... для багатьох осіб у місті.
— А-а... Зрозуміло. Він виграє голоси єпископів, пропонуючи невеличку теологічну спокусу в золотій скриньці, а потім виграє підтримку половини Сенату, пропонуючи будівництво, що годуватиме їх упродовж п'ятнадцяти років. Але заручившись підтримкою цього підприємства Церквою, він не має потреби навіть платити більше, ніж за початкову рекламу. Якщо він зможе переконати Рим зробити внесок у будівництво релікварію, то ще й прибуток отримає з контрактів на будівництво! Це чудово!
— Ви радієте цьому?
— Мені подобається, що такий простий хід може охопити так багато фігур. Єпископів, будівників, людей віри, людей грошей. Не диво, що вони оголосили цей святий лікоть, чи що воно таке, справжньою реліквією, що майже напевно лікує від усіх хвороб. У її справжності зацікавлені всі. А де ця реліквія зараз?
— Ніхто не знає.
— Єпископи дали згоду?
— Ця справа принесе їм багатство та престиж, а це, на жаль, навіть найкращих представників цієї церкви цікавить сильніше, ніж спасіння душі.
— І з тієї самої причини те саме зробить і Сенат. У такому разі ми мусимо забезпечити невдачу цього плану якнайшвидше, і заради їхніх душ, і заради нашої справи. Дякую, сестро, за вашу допомогу.
Розділ 18
Разом у темряві, з тихими заради таємничості голосами, з вуаллю на обличчі однієї жінки та з маскою на обличчі другої, з вогнем у серці, серед голосів п'яних чоловіків вони ідуть вулицями, і Королева Кубків — Пісана, пані листів і пані ночі — каже:
— Фальєре такий холодний, що я починаю питати себе, чи є він узагалі чоловіком, ба навіть людиною, або ж це лише рухома статуя, що інколи сре, інколи плює, але інших людських потреб не має.
— Тобто, ви не мали успіху щодо проникнення в його будинок? — бурмотить Тіна.
— Він подвоїв свою охорону, вигнав усіх, кому не довіряє, дітей вислав за місто.
— Який він розсудливий. А його дружина?