— Винахідлива, гадина! — вилаявся Мелчетт.
— Отже, третім, як ви тоді сказали, мав померти Конвей Джефферсон? — поцікавився сер Генрі. Міс Марпл похитала головою:
— О ні. Я мала на увазі Безіла Блейка. Вони б його повісили, якби могли.
— Або запроторили б до Броадмура, — докинув сер Генрі.
У двері впурхнула Аделаїда Джефферсон. За нею йшов Гуго Маклін.
— Я, здається, все проґавив! — сказав він. — І досі не бачу в цьому ніякого сенсу. Ким була Джозі Маркові Гаскеллу?
— Дружиною, — відказала міс Марпл. — Вони взяли шлюб рік тому, але вирішили тримати це в таємниці, поки помре містер Джефферсон.
Конвей Джефферсон буркнув:
— Я завжди знав, що Розамунда вийшла заміж за погань, але намагався цього не помічати. А вона була від нього в нестямі. Від убивці! Ну, тепер його повісять разом із цією жінкою. Я дуже радий, що він засипався й викрив себе.
— Джозі дуже сильна натура, — сказала міс Марпл. — Все це задумала вона. Іронія долі в тому, що вона ж таки й привезла сюди дівчину, якою захопився містер Джефферсон і яку він, сам того не бажаючи, занапастив.
— Бідолашна дівчинка! Бідолашна маленька Рубі! — промовив Джефферсон.
Аделаїда поклала руки йому на плечі й ніжно обняла його. Цього вечора вона була чарівна. Трохи затинаючись, вона сказала:
— Я хочу вам щось сказати, Джефф. Зараз-таки. Я хочу вийти заміж за Гуго.
Конвей Джефферсон якийсь час мовчки дивився на неї, потім понуро промовив:
— Тобі пора виходити заміж. Вітаю вас обох. До речі, Едді, завтра я складу новий заповіт.
— Так, я знаю, — кивнула вона головою.
— Ні, не знаєш. Я заповідаю тобі десять тисяч фунтів стерлінгів. Решту дістане після моєї смерті Пітер. Тебе це влаштовує, дівчинко?
— О Джефф! — Голос її затремтів. — Ви просто чудо!
— Він славний хлопчик. Я б хотів побути з ним як можна довше, поки ще живий.
— О, звичайно!
— Пітер дуже зацікавився цим злочином, — замислено промовив Конвей Джефферсон. — Він не тільки має ніготь убитої дівчини — однієї з убитих, зрештою. Йому також поталанило дістати трохи вовни від шалі Джозі, яка зачепилась за ніготь. Отже, він має дещо на згадку й від убивці! Такий радий!
Гуго й Аделаїда Джефферсон простували через танцювальну залу. До них підійшов Раймонд. Аделаїда поквапно сказала йому:
— А в мене новина! Ми збираємося одружитись. — Раймонд сумно всміхнувся.
— Сподіваюся, — мовив він, не звертаючи уваги на Гуго й заглядаючи їй у вічі, — що ви будете дуже, дуже щасливі.
Вони пішли, а Раймонд стояв і дивився їм услід.
— Гарна жінка, — сказав він сам собі. — Дуже гарна. І в неї будуть гроші. А я так старався визубрити історію девоншірських Старрів! Але щастя мене зрадило. Танцюй, танцюй, чоловіче!
І Раймонд повернувся до танцювальної зали.