-Доброго дня! Я Лілея. Лілея Нестерова і ми з Вами зустрічалися декілька днів назад з приводу проходження мною практики у його адвокатській конторі.- повторила доволі настирно дівчина, коли побачила, що на неї не звертають належної уваги, що дівчина завжди вважала по відношенню до себе найбільшим хамством, адже звикла з дитинства бути центром Всесвіту.- Ви сказали, що в мене сьогодні перший день проходження практики та щоб я приїхала до Вас рівно о десятій!- сказала Лілея, трохи безцеремонно підвищивши голос так, ніби Артем її не дочуває. І, як не дивно, це спрацювало- тугодум Володарський відклав в сторону папери і перевів погляд на співрозмовницю.- Мені дуже приємно працювати саме з Вами!- відчеканила дівчина та простягнула долоню для рукостискання і в Артема не залишалося іншого виходу, ніж потиснути її, хоч чоловік так і знаходився заглиблений глибоко в себе і це, коли по правді, починало Лілею трохи дратувати, адже, вона звикла, що вся увага повинна належати саме їй.
-Добре, добре, Лілю, а...- хотів щось запитати Володарський, як тут його досить безцеремонно увірвали:
-Тільки, перепрошую, я не Ліля, а Лілея. Це трохи інші речі, вибачте.- трохи з натиском виправила його Лілея і, навіть знаходячись думками десь далеко, Артем зрозумів, що цій панянці палець до рота не клади. А Лілеї того часу, протягом котрого співрозмовник та потенційний роботодавець вивчав її обличчя, вистачило для того, щоб в свою чергу спостерігати за ним. І виявилося, що цей зануда зовсім не такий сірий, як їй здавалося. Чоловік, котрий сидів перед нею, володів досить специфічною, трохи східною зовнішністю, яка мала властивість притягувати до себе, невідомо навіть, чим. І всю цю картину доповнював досить хороший аромат парфумів, а Лілея дуже любила, коли чоловік випромінює гарний аромат. А тут все просто співпало- і те, що на даний час кандидат вільний, і зовнішність. Хоч, Артем не був тим типом чоловіків, котрі зазвичай приваблювали красуню, однак, було в ньому щось таке, що заставляло красуню йти проти правил.
-Вибачте. Я не знав. Вибачте. Так ось, вивчаючи схему Ваших практичних завдань, котрі мені передала секретар, я можу зразу сказати, що роботи саме за Вашим профілем у нас вдосталь. Справа в тому, що один з наших адвокатів саме веде низку адміністративно-земельних справ та справ, котрі стосуються розділення спадку, Тетяна Василівна, чудовий спеціаліст. Вона відразу введе Вас в курс справи та допоможе освоїтися. Її кабінет зліва, в кінці коридору і...
-А я думала, що братиму уроки юридичного досвіду саме у Вас!- не приховуючи розчарування, протягнула Лілея і навіть надула губки, не знаючи, що принесло їй розчарування більше- чи те, що доступу саме до справ Володарського, як це потрібно братові, не буде, чи те, що їй прийдеться мати справу не з симпатичним мужчиною, а з буркотливою тітонькою в окулярах, котра точно не дасть їй відпочинку та завантажить зовсім непотрібною інформацією. Але найбільше вона розлютилася через те, що її чари не справили на Володарського належного враження і він лишався так само сухим та неприступним. «Ну, нічого-нічого, ще не така крига скресала...»- похмуро подумала дівчина та рефлективно потягнулася до сумочки, де лежала пачка довгих дамських цигарок- найкращого способу зігнати стрес або злість.- У Вас можна курити?- запитала вона, дістаючи з сумочки вишукану рожеву упаковочку.
-Так, звичайно.- кивнув Артем, зовсім не звертаючи увагу на звабливі рухи своєї співрозмовниці.- Так ось...- говорив він сухим, діловим тоном, в котрому не було ні натяку на те, що хитрощі дівчини справили на нього хоча б якесь враження.- Справа в тому, що зараз, на жаль, за сімейними обставинами, яки Ви, напевно вже знаєте...- тут прийшла черга Лілеї співчутливо кивнути голівкою для типовості ситуації.- На жаль, зараз я не маю змогу особисто бути куратором Вашої практики, тому як сімейні проблеми потребують при вирішенні моєї безпосередньої участи та присутності, тому, як я вже сказав, Вашою справою... Вірніше, практикою буде керувати інша, але теж досвідчена людина! Знаю, я обіцяв Вам особисто, однак, прошу мене вибачити, на даний час це неможливо.
-Я розумію, розумію.- кивнула Лілея, намагаючись напустити на себе якомога небайдужий до чужого горя вигляд.- Я розумію, Артеме Сергійовичу. Однак, яким би не було важким життя, треба рухатися далі, в новий день!- навмання сказала дівчина, вирішивши грати на почуттях вбитого горем потенційного вдівця та подивилася на нього повним співчуття поглядом.- Ви виглядаєте зовсім виснаженим, Артеме Сергійовичу.- тихим, розуміючим тоном сказала дівчина, пильно вивчаючи обличчя співрозмовника, котре було й справді виснаженим і навіть поклала свою наманікюрену долоню на руку співрозмовника, але потім різко забрала її, розуміючи, що це- зайве і перегравати в такій поки що, досить делікатній справі небажано.