Аннабет почала заперечувати, що вона не ватажок цього походу. Принаймні, не офіційно. Та чи погодились би із цим її друзі на «Арго II»? Останні кілька днів вони покладались тільки на її накази — навіть Джейсон, який міг би й сам очолити похід, адже він син Юпітера; і тренер Хедж, який узагалі не терпів нічиїх наказів.
— Є ще дещо. — Рейна клацнула пальцями. Її золотий собака Аурум підтюпнув до неї. Претор почесала його за вухом. — Гарпія Елла... То було пророцтво, те що вона прочитала. Ми обидві це розуміємо, чи не так?
Аннабет глитнула. Щось у рубінових очах Аурума змушувало нервувати. Вона чула, що собаки здатні відчувати страх людини за її запахом, навіть розпізнавати зміни в диханні та серцебитті. Вона не знала, чи це так само стосується і чарівних металевих собак, але вирішила, що краще казати правду.
— Звучало як пророцтво, — визнала вона. — Але я ніколи раніше не зустрічала Еллу, тому ніколи не чула саме ці рядки.
— Я чула, — пробурмотіла Рейна. — Принаймні деякі з них...
За кілька футів від них загавкав срібний собака. Гуртдітей ринув із сусіднього провулку й оточив Арґентума. Вони почали його пестити і сміялись, зовсім не зважаю, чи на гострі, наче леза, ікла собаки.
— Нам час іти, — промовила Рейна.
Вони почали підійматися на пагорб. Хорти йшли за ними, залишивши дітей позаду. Аннабет постійно поглядала на обличчя Рейни. У голові почали спливати туманні спогади: манера Рейни зачісувати волосся за вухо, срібне кільце з факелом і мечем.
— Ми зустрічались раніше, — наважилась Аннабет. — Здається, ти була тоді меншою.
Рейна сухо їй посміхнулась.
— Дуже добре. Персі мене не згадав. Авжеж, ти розмовляла здебільшого з моєю старшою сестрою Гілою, яка тепер цариця амазонок. Вона поїхала сьогодні зранку, просто перед вашим прибуттям. Хай там як, в останню нашу зустріч я була лише служницею у домі Цирцеї.
— Цирцея... — Аннабет пригадала свою подорож на острів чаклунки. Їй виповнилося тринадцять. Її з Персі викинуло на один з берегів Моря Чудовиськ. Гіла тоді зустріла їх. Вона допомогла Аннабет причепуритись, дала їй гарну нову сукню та повністю змінила її зовнішність. А потім Цирцея зробила свою пропозицію: якщо Аннабет залишиться на острові, її навчать чаклувати та подарують їй неймовірну силу. Дівчину це не спокусило, ну, може, трохи й спокусило, але потім вона дізналась, що Персі перетворили на гризуна. (Це потім ця частина стала смішною, але тієї миті лякала до смерті.) Щодо Рейни... точно, вона тоді була однією зі служниць, які причісували Аннабет.
— Ти... — вражено промовила Аннабет. — А Гіла цариця амазонок? Як ви обидві?
— Довго розповідати, — промовила Рейна. — Але я чудово тебе пам’ятаю. Ти була хороброю. Я ніколи раніше не бачила, щоб хтось відмовився від пропозиції Цирцеї, а тим паче перехитрив її. Не дивно, що Персі в тебе закоханий.
У її голосі відчувалась туга. Аннабет вирішила, що безпечніше буде промовчати.
Вони дісталися вершини пагорбу, де з тераси відкривався приголомшливий краєвид на всю долину.
— Моє улюблене місце, — промовила Рейна. — Сад Бахуса.
Сплетіння виноградних лоз утворювали навіс над головою. Бджоли дзижчали серед жимолості та жасмину, що наповнювали денне повітря запаморочливою сумішшю ароматів. У центрі тераси стояла статуя Бахуса у балетній позиції. З одягу на богові була лише пов’язка на стегнах, у нього були надуті щоки, а з витягнутих у трубочку губ лилась у фонтан вода.
Незважаючи на свої турботи, Аннабет ледве не розсміялась. Вона знала бога у його грецькій формі — Діоніса, або пана Д., як його називали у Таборі Напівкровок. Побачивши їхнього ексцентричного колишнього директора увічненим у камені в пелюшках, вона почала почуватись трохи краще.
Рейна зупинилась на краю тераси. Пейзаж був вартий підйому. Усе місто розкинулося під ними, наче тривимірна мозаїка. На півдні, за озером, височіло скупчення храмів. На півночі до пагорбів Берклі простягався акведук. Будівельні бригади лагодили пошкоджену секцію (швидше за все — наслідок нещодавньої битви).
— Хотіла почути це від тебе, — промовила Рейна Аннабет повернулась до неї.
— Почути що?
— Правду. Переконай мене, що я не припускаюся помилки, довіряючи тобі. Розкажи мені про себе. Розкажи про Табір Напівкровок. У твоєї подруги, Пайпер, чари в голосі. Я перебувала достатньо часу із Цирцеєю, аби впізнавати чаромовство. Я не можу вірити її словам. А Джейсон... що ж, він змінився. Він здається віддаленим, не таким римлянином, як раніше.