— Ти став піратом, — підсумувала Аннабет.
Хрісаор розпростер руки, чому Персі був радий, оскільки від його очей забрали меч.
— Найкращим піратом, — промовив Хрісаор. — Я впродовж століть плавав цими водами, підстерігаючи кожного напівбога, якому доставало дурості вирушити в Mare Nostrum. Тепер це моя територія. І все, що у вас є — моє.
Один з дельфінів виволік з трюму тренера Хеджа.
— Відпусти, жалюгідний ти тунець! — волав Хедж. Він спробував дати воїну копняка, але його копито з брязкотом відскочило від бронзових обладунків. Судячи з копитоподібних слідів на дельфіновому нагруднику та шоломі, то це була не перша його спроба.
— А, сатир, — задумливо промовив Хрісаор. — Дещо підстаркуватий і тягучий, але циклопи добре заплатять за таку смакоту. Закуйте його в кайдани!
— Дідька лисого я стану чиєюсь стравою! — запротестував Хедж.
— І кляпа йому до рота, — додав Хрісаор.
— Ах ти ж мале позолочене... — Лайка Хеджа різко обірвалась, коли дельфін поклав йому до рота засалений шмат брезенту.
Незабаром тренера зв’язали, наче теля на родео, і кинули до решти добра, де були продовольчі припаси, зброя, навіть чарівні холодильники з їдальні.
— Як ти смієш таке робити! — крикнула Аннабет.
Хісаорів сміх відбився луною всередині золотої маски. Персі почав гадати: чи обличчя під маскою було жахливо спотворене? Чи погляд сина Медузи перетворював людей на камінь?
— Що хочу, те й роблю, — відповів Хрісаор. — Мої воїни бездоганно натреновані. Вони жорстокі, кровожерливі...
— Дельфіни, — зауважив Персі.
Хрісаор знизав плечима.
— Так. І що? Їм не поталанило кілька тисячоліть тому — викрали не ту особу. Одних повністю перетворили на дельфінів. Другі збожеволіли. Але ці... ці гібридні істоти вижили. Коли я знайшов їх на глибині моря та запропонував їм нове життя, вони стали моєю відданою командою. Вони нічого не бояться!
Один з воїнів збентежено заклекотів.
— Так, так, — гаркнув Хрісаор. — Одного вони бояться, але це пусте. Тут його немає.
У голові Персі почала зароджуватись думка. Але перш ніж він устиг добре розібратись, сходами піднялися ще дельфіни. Вони волочили за собою решту його друзів. Джейсон був непритомним. Судячи зі свіжих ран на обличчі, він намагався чинити опір. Хейзел і Пайпер були зв’язані з ніг до голови. З рота Пайпер стирчав кляп, вочевидь, тому що дельфіни з ясували про її чарівні здібності. Не видно було тільки Френка, хоча у двох з дельфінів морди були вкриті слідами від бджолиних укусів.
Френк перетворився на бджолу? Персі сподівався, що так. Якщо друг був вільний, десь на кораблі, то це могло стати їхньою перевагою. Треба тільки знайти спосіб зв’язатися з Френком.
— Чудово! — з тріумфом вигукнув Хрісаор.
Він вказав воїнам на арбалети. Ті кинули туди Джейсона. Потім Золотий Меч почав оглядати дівчат так, наче вони були різдвяними подарунками, через що Персі з гнівом стиснув щелепи.
— Хлопці мені не потрібні, — промовив Хрісаор. — Але з Цирцеєю у мене угода. Вона придбає жінок... або як рабинь, або як учениць — залежно від їхніх навичок. Але не тебе, мила Аннабет!
— Ти нікуди мене не забереш, — огризнулась Аннабет.
Рука Персі поповзла до кишені. Ручка знову була в джинсах. Треба тільки на мить улаштувати сум'яття, тоді він зможе оголити меч. Можливо, швидка перемога над Хрісаором спричинить паніку серед його воїнів?
Якби ж він знав хоч якесь вразливе місце Хрісаора! Зазвичай, таку інформацію йому надавала Аннабет, але про Хрісаора, вочевидь, не існувало жодних легенд, тож вони обидва нічого не знали.
Золотий воїн з досадою заклацав язиком.
— Ох, на жаль, Аннабет, ти не залишишся зі мною. Я б залюбки, але на вас із Персі є замовлення. Одна богиня обіцяє щедру винагороду за ваше захоплення... живими, якщо можливо, хоча вона не говорила, що ви маєте бути неушкодженими.
І тоді Пайпер улаштувала те сум’яття, що їм було потрібне. Вона так голосно завила, що її було чутно крізь кляп, а потім упала непритомною на найближчого охоронця, збивши його з ніг. Хейзел підхопила задум. Вона впала на палубу і почала борсатись, наче в неї почався епілептичний напад.
Персі оголив Анаклузмос і кинувся в напад. Клинок мав пройти прямісінько крізь горло Хрісаора, але золотий воїн був неймовірно спритним. Він ухилився і відбив атаку, тоді як його воїни оговтались та оточили решту полонених. Клекотом та виском підбадьорюючи свого капітана, вони звільнили простір для бою. У Персі з’явилась гнітюча підозра, що пірати звикли до таких розваг. Дельфіни, здавалось, не вважали, що їхньому ватажку бодай щось загрожує.