— Мої брати і сестри... жодний не дістався вівтаря. Чи не так?
Тіберін похитав головою.
— Але ти знаєш, яка винагорода чекає на того, хто поверне втрачене.
— Так.
— Вона здатна принести мир дітям Греції та Риму, —. промовила Рея Сільвія. — Здатна змінити хід майбутньої війни.
— Якщо я вцілію, — додала Аннабет. .
Тіберін похмуро кивнув.
— Ти також розумієш, з якою хранителькою повинна зустрітись?
Аннабет пригадала павуків у форті Самтер і сон, описаний Персі, — шиплячий голос у темряві.
— Так.
Рея Сільвія поглянула на свого чоловіка.
— Вона хоробра. Можливо, сильніша за інших.
— Сподіваюсь, — промовив річний бог. — Прощавай, Аннабет Чейз! І щасти тобі.
Рея Сільвія яскраво усміхнулась.
— Нас чекає такий чарівний вечір шопінгу! Уперед крамницями!
Грегорі Пек і Одрі Гепберн помчали геть на своєму ясно-блакитному моторолері.
Аннабет повернулась і спустилась сходами. Одна.
* * *
Вона опускалась під землю сотні разів, але тепер, на півшляху вниз, раптом усвідомила, як давно не подорожувала на самоті. Дівчина застигла на місці.
О, боги... вона не робила нічого подібного відтоді, як була малечею. Після втечі з дому Аннабет кілька тижнів виживала одна — жила у провулках і ховалась від чудовиськ. Поки Талія з Лукою не взяли її під своє крило. Потім вона не залишала Табору Напівкровок, поки їй не виповнилось дванадцять. Після цього всі її завдання були або з Персі, або з іншими друзями.
Востаннє вона почувалась настільки наляканою і самотньою у сім років. Аннабет пригадала, як вони з Талією та Лукою забрели у лігво циклопів у Брукліні. Талію та Луку схопили, а дівчинці довелось їх звільняти. Вона досі пам’ятала, як тремтіла у темному куті напіврозваленого маєтку і чула циклопів, які намагались виманити її зі схованки, імітуючи голоси друзів.
Раптом це теж обман? Раптом інші діти Афіни загинули, тому що Тіберін та Рея Сільвія заманили їх у пастку? Чи здатні були Грегорі Пек та Одрі Гепберн на щось подібне?
Вона змусила себе йти далі. Іншого вибору не було. Якщо Афіна Парфенос справді десь там унизу, вона може вирішити долю війни. І що навіть важливіше — допомогти мамі. Афіна потребувала своєї доньки.
У кінці сходів дівчина натрапила на старі дерев’яні двері із залізною ручкою-кільцем, над якою висіла металева пластина із замковою щілиною. Аннабет почала роздумувати, як зламати замок, але щойно її рука доторкнулась до кільця, посеред дверей спалахнув вогняний обрис сови Афіни. Із замкової щілини потягнулась цівка диму. Двері різко відчинилися всередину.
Аннабет востаннє подивилась угору. На протилежному кінці сходів блищав блакитний прямокутник неба. Смертні напевно насолоджувались теплим днем. Закохані тримались за руки у кав’ярнях. Туристи тіснились у крамницях та музеях. Місцеві мешканці бігали у своїх щоденних справах, швидше за все, не замислюючись про тисячі років історії під ногами і, безперечно, не підозрюючи про існування духів, богів та чудовиськ, які досі мешкають тут, або про те, що їхнє місто сьогодні можуть зруйнувати, якщо певній групці напівбогів не вдасться зупинити велетнів.
Аннабет пройшла у двері.
Вона опинилась у підвалі, що виявився архітектурним кіборгом. Старовинні цегляні стіни співіснували із сучасними електричними дротами і водопровідними трубами. Стеля підтримувалась металевим риштуванням у поєднанні зі старими гранітними римськими колонами.
Передня частина підвалу була завалена ящиками. Аннабет з цікавості відкрила пару-трійку. Деякі були упаковані різнокольоровими шпулями ниток — таких, що використовують під час майстрування паперових зміїв та інших дрібних виробів. Інші — заповнені дешевими пластиковими гладіаторськими мечами. Можливо, колись це місце було складом крамниці для туристів.
У дальньому кінці приміщення знаходився отвір з іще одними сходами — цього разу з білого каменю, — що вели ще глибше під землю.
Аннабет обережно наблизилася до краю. Навіть зі свіченням кинджала було занадто темно, щоб хоч щось розгледіти знизу. Вона доторкнулась долонею до стіни і знайшла перемикач світла.
Сліпучо-білі флуоресцентні лампи залили світлом сходи. Аннабет побачила мозаїчну підлогу з оленям та фавнами (можливо, знизу була кімната стародавньої римської вілли, яку просто залишили під цим сучасним підвалом разом із ящиками ниток та пластикових мечів).