— Що сталось із тим напівбогом? — поцікавилася вона.
Рейна махнула рукою, так наче це не суттєво.
— Цирцея перетворила його на морську свинку. З нього вийшов ще той скажений гризун! Але перед цим він не припиняв марити про своє невиконане завдання. Він заявив, що вирушив у Рим за Знаком Афіни.
Аннабет вхопилась за поручні, щоб утриматись на ногах.
— Так, — промовила Рейна, побачивши ЇЇ нездужання. — Він весь час бурмотів про дитину мудрості, Знак Афіни та бліду загибель велетнів, що золотом палає. Ті самі рядки читала Елла. Але ти ніколи не чула їх раніше?
— Ні... не в тій формі, у якій їх промовила Елла. — Голос Аннабет був слабким. Вона говорила правду, адже ніколи не чула цього пророцтва, але мати наказала їй іти за Знаком Афіни. Коли Аннабет подумала про монету в кишені, то почала робити жахливі припущення. Вона пригадала уїдливі слова матері. Пригадала дивні кошмари, що переслідували її минулі дні. — Цей напівбог... він розповів про своє завдання?
Рейна похитала головою.
— У той час я гадки не мала, про що він говорить. Тільки після багатьох років, уже коли я стала претором Табору Юпітера, у мене з’явилися підозри.
— Підозри... з приводу чого?
— Існує стара легенда, яку претори табору переказували одне одному століттями. Якщо вона правдива, то може пояснювати, чому два табори напівбогів ніколи не об’єднувалися. Це може виявитися причиною нашою ворожнечі. За легендою, поки старі рахунки не будуть зведені, римляни і греки ніколи не житимуть у злагоді. І легенда зосереджена на Афіні...
Різкий звук пронизав повітря. Краєм ока Аннабет помітила спалах світла.
Вона повернулась саме тоді, коли вибух утворив на форумі новий кратер. Палаюча тахта злетіла в повітря. Напівбоги в паніці розбіглись навсібіч.
— Велетні? — Аннабет потягнулась до кинджала, якого не виявилося на місці. — Я гадала, що їхню армію перемогли!
— Це не велетні. — Очі Рейни скипіли гнівом. — Ти зрадила нашу довіру.
— Що? Ні!
Щойно вона це промовила, «Арго II» пустив другий залп. Баліста випустила величезний спис, охоплений грецьким вогнем. Той пронісся крізь зруйнований купол Будівлі сенату і вибухнув усередині, запаливши її, наче паперовий ліхтарик. Якщо там хтось перебував...
— Боги, ні. — Від нападу нудоти в Аннабет підкосились коліна. — Рейно, це неможливо. Ми ніколи б не скоїли цього!
Металеві пси кинулись до ніг своєї господині. Вони загарчали на Аннабет, але рухались невпевнено, позбавлені рішучості напасти.
— Ти кажеш правду, — вирішила Рейна. — Можливо, ти не знала про цю зраду, але хтось мусить за це відповісти.
Знизу на форумі поширювався хаос. Люди в натовпі, штовхаючись, бігли навсібіч. Спалахували бійки.
— Бойня, — промовила Рейна.
— Ми повинні її припинити!
Аннабет мала жахливе передчуття, що це востаннє вони з Рейною дійшли згоди, але разом дві дівчини помчали схилом униз.
Якби в місті було дозволено користуватися зброєю друзі Аннабет уже були б мертвими. Римські напівбоги на форумі об’єднались у розлючену зграю. Деякі кидали тарілки, їжу і каміння в «Арго II», що було безглуздям, оскільки більшість речей падала назад у натовп.
Декілька десятків римлян оточили Пайпер та Джейсона, які безуспішно намагались їх заспокоїти. Чаромовство Пайпер було марним проти стількох волаючих розлючених напівбогів. З Джейсонового чола текла кров. Його пурпурова накидка була розірвана на клапті. Він не припиняв викрикувати: «Я на вашому боці!», але його помаранчева футболка Табору Напівкровок свідчила про протилежне, так само як і бойовий корабель угорі, що обстрілював Новий Рим палаючими списами. Один з таких списів упав неподалік, розтрощивши крамницю з тогами.
— Плутонові лати, — лайнулась Рейна. — Дивись.
Озброєні легіонери квапились на форум. Дві артилерійські бригади встановили катапульти одразу за Померійською межею і вже готувались стріляти по «Арго II».
— Це тільки все погіршить, — промовила. Аннабет.
— Ненавиджу свою роботу, — поскаржилась Рейна та кинулася разом із собаками назустріч легіонерам.
«Персі, — подумала Аннабет, відчайдушно бігаючи очима форумом. — Де ти?»
Двоє римлян спробували її схопити. Вона ухилилась від них і пірнула в натовп. Сотні пурпурових привидів ширяли форумом: проходили просто крізь людей і незв'язно завивали (таке враження, що розлючені римляни, палаючі тахти та вибухаючі будівлі — це недостатньо химерне видовище!). Фавни також скористались хаосом. Вони роєм напали на обідні столи, хапаючи їжу, тарілки та чашки. Один протюпав повз Аннабет із гіркою тако в руках та цілим ананасом у зубах.