Пролунав вибух, і просто перед Аннабет з’явилась статуя Терміна. Він заволав на неї латиною, без, сумнівів називаючи брехухою та правопорушницею, але вона відштовхнула статую і побігла далі.
Зрештою вона знайшла Персі. Він з друзями, Хейзел та Френком, стояв посередині фонтана та відбивався від розлючених римлян водяними струменями. Його тога перетворилась на лахміття, але ран видно не було.
Аннабет покликала його. Тієї самої миті форум здригнувся від вибуху. Цього разу світло спалахнуло просто над головою. Одна з римських катапульт вистрелила. «Агро II» затріщав і захитався у різні боки — над його бронзовим каркасом завирувало полум’я.
Аннабет помітила постать, яка відчайдушно чіплялась за канатну драбину, намагаючись спуститися. Це був Октавіан. Його одяг димився, а обличчя було забруднене сажею.
Біля фонтана Персі вистрелив у натовп ще одним шквалом води. Аннабет кинулась до нього, ухилившись від римського кулака та летючих тарілок з бутербродами.
— Аннабет! — покликав Персі. — Що?
— Гадки не маю! — крикнула вона.
— Я вам скажу що! — заволав голос згори. Октавіан дістався кінця драбини. — Греки вистрелили в нас! Ваш Лео випробував свою зброю на Римі!
Груди Аннабет наче наповнились рідким воднем. Їй здавалось, що вона може вибухнути і розлетітися на мільйон крижаних уламків.
— Ти брешеш! — випалила вона. — Лео нізащо б...
— Я щойно там був! — заверещав Октавіан. — Я бачив усе на власні очі!
«Арго II» відповів залпом. Римська катапульта розлетілась на скіпки. Легіонери кинулись навсібіч.
— Бачиш? — заволав Октавіан. — Римляни, убийте загарбників!
Аннабет завила у відчаї. Бракувало часу на те, щоб з'ясовувати правду. Команда з Табору Напівкровок кількісно в сотні разів поступалася римській армії. Нехай навіть усе це влаштував Октавіан (що скидалося на правду!), їм нізащо не вдасться виправдатися, перш ніж їх здолають кількістю і вб’ють.
— Ми повинні йти, — сказала вона Персі. — Зараз.
Він похмуро кивнув.
— Хейзел, Френку, ви мусите зробити вибір! Ви з нами?
Хейзел здавалась наляканою до смерті, але надягла кавалерійський шолом.
— Авжеж з вами. Але ви ніколи не дістанетесь корабля, якщо ми не виграємо вам час.
— Як? — спитала Аннабет.
Хейзел свиснула. Тієї самої миті форумом пронеслась світла пляма. Біля фонтана матеріалізувався величний кінь. Він став дибки і заіржав, розганяючи натовп. Хейзел скочила на його спину так, наче була народжена для верхової їзди. З сідла коня на ременях звисав римський кавалерійський меч, Хейзел оголила його.
— Надішліть мені повідомлення через Іриду, коли опинитеся в безпеці, тоді ми зустрінемось, — промовила вона. — Аріоне, уперед!
Кінь зі свистом понісся крізь натовп, відштовхуючи римлян та спричиняючи масову паніку.
Аннабет відчула надію — можливо, їм удасться забратися звідси живими. Але тої миті, майже на іншому кінці форуму, вона почула крик Джейсона.
— Римляни! — закликав він. — Будь ласка!
Його та Пайпер закидали тарілками й камінням. Джейсон спробував прикрити Пайпер, але йому в чоло влучила цеглина. Він зігнувся. Натовп ринув уперед.
— Назад! — крикнула Пайпер.
Чари її слів накрили натовп, змусивши римлян завагатись, але Аннабет розуміла, що ефект не триватиме довго. Їй з Персі нізащо не встигнути їм на допомогу.
— Френку, — промовив Персі, — твій час. Допоможеш їм?
Аннабет гадки не мала, як Френк зможе зробити це самотужки, але хлопець схвильовано глитнув.
— О, боги, — пробурмотів він. — Гаразд, звісно. Піднімайтесь по драбині.. Зараз.
Персі з Аннабет кинулись до драбини. Октавіан досі висів на її кінці, але Персі стягнув його вниз і кинув у натовп.
Вони почали підніматись, а тим часом озброєні легіонери поспішили на форум. Над головою Аннабет засвистіли стріли. Якийсь вибух ледве не збив її з драбини. На півшляху вона почула ревіння знизу й поглянула туди.
Римляни заволали й кинулись навсібіч від величезного дракона, який рушив крізь форум, — звіра, що лякав навіть більше, ніж бронзова фігура на носі «Арго II». Він мав грубу сіру шкіру, як у комодського варана, і шкірясті крила кажана. Стріли й каміння відлітали від нього, не залишаючи жодних ушкоджень, тоді коли він пробивався до Пайпер і Джейсона. Зрештою дракон схопив їх передніми лапами й здійнявся у небо.
— Це? — Аннабет забракло слів.
— Френк, — підтвердив Персі згори. — У нього є декілька, так би мовити, талантів.