Коли вони з Джейсоном втомились ходити палубою та слухати, як тренер Хедж співає «Старого Макдональда» (де за версією сатира, фермер лічив зброю, а не тварин), то вирішили влаштувати собі пікнік у парку.
Хедж неохоче погодився.
— Так, щоб я вас бачив.
— Ми вам що — козенята якісь? — поцікавився Джейсон.
Хедж фиркнув.
— Якби ж то! Козенята милі та потенційно мають соціальну цінність. Ви, безперечно, не козенята.
Вони розстелили ковдру під вербою біля ставка. Пайпер перевернула свій ріг достатку та висипала з нього цілий бенкет: охайно загорнуті бутерброди, бляшанки з напоями, свіжі фрукти та (невідомо чому!) святковий торт з фіолетовою глазур’ю та запаленими свічками.
Вона насупила брови.
— Сьогодні чийсь день народження?
Джейсон зморщився.
— Я не хотів нікому казати.
— Джейсоне!
— Просто стільки всього відбувається. І якщо чесно... до минулого місяця я навіть не знав, коли мій день народження. Я дізнався тільки від Талії, під час її останнього візиту до табору.
«Цікаво, як це, — подумала Пайпер. — Не знати навіть дня, коли ти народився». Джейсона віддали вовчиці Лупі, коли йому виповнилося лише два роки. Він ніколи по-справжньому не знав своєї смертної мами, а з сестрою зустрівся тільки минулої зими.
— Першого липня, — промовила Пайпер. — Календи липня.
— Еге ж. — Джейсон самовдоволено посміхнувся. — Римлянам би це здалось сприятливим знаком — перший день місяця, названого на честь Юлія Цезаря. Священний день Юнони. З пелюшок про це мріяв.
Пайпер не хотілось на нього тиснути, змушувати святкувати насильно.
— Шістнадцять? — запитала вона.
Він кивнув.
— О, я ж тепер можу отримати водійські права.
Пайпер розсміялась. Джейсон стільки разів убивав чудовиськ та рятував світ, що думка про те, як він пітніє на водійському екзамені здавалась до безглуздя смішною. Вона уявила його за кермом якогось старого «Лінкольна» з учнівським знаком на даху та зі сварливим інструктором, який сидить на пасажирському сидінні та не прибирає ноги з аварійного, гальма.
— Ну? — підігнала вона його. — Задмухуй свічки.
Джейсон послухався. Цікаво, чи загадав він бажання? Наприклад, щоб вони з Пайпер пережили цей похід та залишились разом назавжди. Вона вирішила не запитувати, бо не хотіла наврочити або дізнатись, що він побажав чогось іншого.
З минулого вечора, коли вони залишили Геркулесові стовпи, Джейсон здавався засмученим. Пайпер його розуміла: як старший брат, Геркулес виявився великим розчаруванням, а старий річний бог Ахелой наговорив досить неулесливих речей про синів Юпітера.
Пайпер зазирнула в ріг достатку. Чи звикне Ахелой до «того, що в нього зовсім немає рогів? Вона сподівалась, що так. Авжеж, старий річний бог намагався їх убити, але Пайпер однаково йому співчувала. Вона не розуміла, як такий самотній та пригнічений дух міг створити ріг достатку, що викидав ананаси та святкові торти. Може, саме ріг його так спустошив? Може, тепер, коли рога вже немає, Ахелой знову знайде щастя і заживе для себе?
А ще вона розмірковувала про Ахелоєву пораду: «Якби ти дісталась до Рима, історія з повінню послужила б тобі краще». Пайпер знала, про яку історію він говорив, от тільки не розуміла, як вона може допомогти.
Джейсон витягнув з торта згашену свічку.
— Я тут думав...
Слова висмикнули Пайпер зі світу думок. З вуст власного хлопця фраза «Я тут думав» звучала досить тривожно.
— Про що? — поцікавилася вона.
— Табір Юпітера. Усі ті роки, що я там навчався. Ми завжди висували на перший план роботу в команді, намагались діяти, як одне ціле. Я гадав, що розумію, як воно. Але чесно? Я завжди був ватажком. Навіть, коли був зовсім малим...
— Син Юпітера. Найсильніша дитина в легіоні. Ти був зіркою.
Джейсон зашарівся, але не заперечив.
— У цій команді... я не знаю, що робити. Я не звик бути одним з багатьох... рівних. Мені здається, що я всіх підводжу.
Пайпер узяла його руку.
— Ти нікого не підводиш.
— Коли напав Хрісаор, склалось протилежне враження. Майже всю цю подорож я був або непритомним, або безпомічним.
— Годі тобі! Бути героєм не означає бути непереможним. Це означає бути достатньо хоробрим, щоб встати на ноги та зробити те, що належить.
— А якщо я не знаю, що належить?
— Для цього є друзі. У кожного з нас різні сильні сторони. Разом ми з усім розберемось.
Джейсон подивився їй в очі. Пайпер не знала, чи подіяли на нього її слова, але була рада, що він їй довірився. Їй подобалось, що Джейсон не зовсім впевнений у своїх силах, не завжди досягає мети і не вважає, що Всесвіт повинен перепрошувати у нього щоразу, коли щось пішло не так (на відміну від іншого сина бога небес, якого вона нещодавно зустріла).