— Тільки якщо ти допоможеш.
Пайпер починала розуміти, як діє ріг. Усяке добро, що він давав, не з’являлось на порожньому місці. Їй вдалось поховати Геркулеса під харчами тільки тому, що вона зосередилась на всіх приємних спогадах, які поділяла із Джейсоном.
Щоб створити достатньо чистої води, їй потрібно було піти далі, відкрити свої почуття навіть більше. Та, на жаль, вона починала втрачати здатність зосереджуватися.
— Мені потрібно, щоб ви передали всі свої почуття рогу. Персі, думай про море.
— Солону воду?
— Несуттєво! Головне — щоб була чистою. Джейсоне, ти думай про зливу — значно сильнішу зливу. І обидва візьміться за ріг.
Вода починала виштовхувати їх з ніш. Пайпер пригадала татову пораду, що він дав їй під час першого заняття з серфінгу: «Щоб допомогти потопельникові, треба обійняти його однією рукою з-за спини та, відштовхуючись ногами, плисти на спині». Дівчина не певна була, що такий саме прийом спрацює з двома людьми, але обійняла хлопців і намагалася утримати їх на плаву, поки вони тримали ріг.
Нічого не сталось. Дощ періщив суцільною стіною, так само темний і кислотний.
Ноги Пайпер були наче свинцеві. Вируюча вода намагалась затягнути її на дно. Дівчина знесилилася.
— Марно! — плюючись водою, прокричав Джейсон.
— Не виходить, — погодився Персі.
— Ви повинні діяти разом, — крикнула Пайпер, сподіваючись, що не помиляється. — Обидва подумайте про чисту воду — ураган води. Не пручайтеся, уявіть, як усі ваші сили вас залишили.
— Це важко! — відгукнувся Персі.
— Змусьте силу піти! Віддайте все, наче... наче ви вже мертві. Єдина ваша мета: допомогти німфам. Це має бути даром... жертвою.
Вони втрьох притихнули після цього слова.
— Нумо спробуємо Знову! — порушив тишу Джейсон. — Разом.
Цього разу Пайпер теж зосередила всі свої почуття на розі. Німфи хотіли її юність, життя, голос? Добре. Вона добровільно від усього відмовляється, уявивши, як усі її сили линуть назовні.
«Я вже мертва, — сказала вона собі, так спокійно, як кістяний собака. — Це єдиний вихід».
Чиста вода ринула з рогу з такою силою, що відкинула їх до стіни. Чорний дощ змінився на білу зливу, настільки чисту та прохолодну, що Пайпер розкрила рота.
— Працює! — заволав Джейсон.
— Аж занадто добре працює, — погодився Персі. — Кімната наповнюється швидше.
Він мав рацію. Вода піднімалась так швидко, що дах уже був лише за кілька футів над ними. Пайпер могла би простягнути руку та доторкнутися до мініатюрних хмарочок.
— Не спиняйтесь! — крикнула вона. — Ми повинні розчиняти отруту, поки німфи не очистяться від скверни.
— А якщо це неможливо? — запитав Джейсон. — Вони озлоблювались тут кілька тисяч років.
— Просто не вагайтесь, — промовила Пайпер. — Віддайте усе. Навіть якщо ми потоне...
Її голова вдарилась об стелю. Хмари розсіялись і перетворились на воду. Ріг достатку не припиняв вивергати чистий потік.
Пайпер ближче притягнула Джейсона і поцілувала його.
— Я кохаю тебе! — промовила вона.
Слова просто линули з неї, як вода з рогу достатку. Вона не побачила його реакції, адже вони вже опинилися під водою.
Пайпер затримала дихання. У вухах ревіла течія. Навколо кружляли бульбашки. Світло досі мерехтіло на стінах, і Пайпер здивувалась, що бачить його. Вода стає чистішою?
Її легені були ладні вибухнути, але дівчина влила у ріг свої останні сили. Вода продовжила бити струменем, хоч для неї вже давно не було місця. Чи розколються стіни під тиском?
В очах Пайпер потемніло.
Вона подумала, що рев у вухах — її власне затухаюче серцебиття, але потім збагнула, що це трясеться кімната. Вода завирувала швидше. Пайпер почала тонути.
Зібравши останні залишки волі, вона відштовхнулась ногами вгору і вирвалась на поверхню, жадно хапаючи ротом повітря. Ріг достатку спинився, а вода стікала майже так саме швидко, як піднялась.
Раптом Пайпер із жахом усвідомила, що досі бачить Джейсона та Персі під водою. Вона витягнула їх на поверхню. Персі миттєво відкашлявся і почав борсатись, але Джейсон був нерухомим, наче ганчір’яна лялька.
Пайпер вхопила його за плечі, прокричала його ім’я, потрясла і ляснула по обличчю. Вона майже не помітила, що вода повністю стекла і залишила їх на вологій підлозі.
— Джейсоне!
Її розум відчайдушно намагався щось придумати. Може, перевернути Джейсона на бік? Ляснути його по спині?
— Пайпер, — промовив Персі. — Я допоможу.