Гідра шмагнула хвостом. Персі сховався за велетенським колесом і оглянув кімнату, шукаючи коробки, що бачив уві сні. Він пам’ятав щось про протитанкові рушниці.
Пайпер уже стояла на помості та прикривала Ніко. Леопарди наближались. Дівчина прицілилась рогом достатку та вистрелила угору тушкованим м’ясом. Запах, напевно, був дуже приємний, тому що леопарди кинулись за їжею.
Джейсон бився з Отом (мечем проти списа) приблизно за вісім футів праворуч від Пайпер. От загубив діамантову тіару і, здавалось, був дуже розгніваний цим. Він, напевно, міг би проколоти Джейсона вже кілька разів, але наполегливо продовжував робити піруети з кожною атакою, через що рухався значно повільніше.
Тим часом Ефіальт реготав та клацав на кнопки контрольної панелі. Конвеєри оберталися з більшою швидкістю, а з кліток виходило дедалі більше тварин та чудовиськ.
Гідра оминула колеса. Персі метнувся за колону, схопив сміттєвий пакет, сповнений «Чудо-хліба», та жбурнув його у чудовисько. Гідра плюнула кислотою, що було помилкою. Пакет та обгортки розчинились у повітрі, але «Чудо-хліб» поглинув кислоту, наче вогнегасна піна, і хлюпнувся на гідру, вкривши її липким, паруючим шаром висококалорійного отруйного слизу.
Поки чудовисько борсалось, трясло головами та блимало очима, щоб позбутися «Чудо-кислоти», Персі відчайдушно оглядав приміщення. Він не бачив коробок з протитанковими рушницями, але біля дальньої стіни стояла якась дивна штуковина, схожа на мольберт. Зусібіч її обліплювала вибухівка. Персі також помітив базуку, гранатомет, велетенську «римську свічку» та ще з дюжину інших, загрозливих на вигляд знарядь для вбивства. Усі вони були скріплені дротами, спрямовані в одному напрямку та під’єднані до бронзового важеля збоку пекельної машини. У верхній частині «мольберта» хтось написав яскраво-рожевим чорнилом: «ЩАСЛИВОГО ЗНИЩЕННЯ, РИМЕ!»
Персі помчався до пристрою. Гідра зашипіла й кинулась за ним.
— Знаю! — радісно скрикнув Ефіальт. — Можемо почати з вибухів уздовж Віа Лабікана! Не можна змушувати глядачів чекати вічно.
Персі проник за мольберт і розвернув його на Ефіальта. Він не розумівся так добре на техніці, як Лео, але знав, як цілитись зброєю.
Гідра ринула на нього, закривши велетня своїм тілом. Персі сподівався, що штуковині достане вогневої міці, щоб збити дві цілі за раз. Він смикнув за важіль, але ручка залишилась на місці.
Усі вісім голів гідри нависли над Персі, готові розчинити його на слизьку калюжу. Він знову смикнув за важіль. Цього разу мольберт задрижав і зброя почала шипіти.
— В укриття! — заволав Персі, сподіваючись, що друзі його почують.
Він відстрибнув убік — і мольберт вистрелив. Звук був такий, наче хтось улаштував карнавал посеред палаючого складу боєприпасів. Гідра миттєво розчинилась у повітрі. Але, на жаль, віддача звалила мольберт на бік і решта снарядів розлетілись кімнатою: додолу полетів уламок стелі та розтрощив водяне колесо; клітки зірвались з ланцюгів та випустили зебр і гієн; одна граната вибухнула над головою Ефіальта, але тільки збила його з ніг. Контрольна панель здавалась зовсім непошкодженою.
У протилежному кінці кімнати, біля Пайпер та Ніко, посипались згори мішки з піском. Пайпер намагалася відтягнути Ніко у безпечне місце, але один мішок влучив їй у плече та повалив на землю.
— Пайпер! — крикнув Джейсон.
Він побіг до дівчини, зовсім забувши про Ота, який цілив списом йому у спину.
— Обережно! — заволав Персі.
Джейсон мав бездоганні рефлекси. Щойно От кинув спис, він нахилився. Коли вістря пролітало над його головою, Джейсон змахнув рукою і викликав порив вітру, що змінив напрямок польоту списа. Зброя понеслась кімнатою та влучила в бік Ефіальта саме тоді, коли велетень підвівся на ноги.
— Оте! — Ефіальт захитався. Стискаючи спис, він почав розсипатись на пил. — Коли ж ти припиниш мене вбивати!
— Я не винний!
От щойно договорив, коли ракетна штуковина Персі виплюнула останню вогняну сферу з «римської свічки». Палаюча куля смерті (звісно, вона була рожевого кольору) влетіла у стелю над Отом і вибухнула прекрасним дощем світла. Барвисті іскри граційно завирували навколо велетня. А потім згори звалився десятифутовий уламок даху. Ота розчавило.
Джейсон підбіг до Пайпер. Коли він доторкнувся до її руки, дівчина крикнула. Її плече неприродньо вигнулося, але дівчина пробурмотіла:
— Добре. Зі мною все добре.
Поряд з нею підвівся Ніко. Він розгублено роздивлявся навколо, наче щойно усвідомив, що пропустив битву.