Персі та Джейсон зірвались з місця. Вони пірнули разом у найближчий рів. Гора розвалилась над ними, розлетівшись алебастровою шрапнеллю (вона була не смертельною, але жалила нестерпно).
Натовп засвистів та почав вимагати крові.
— Бийся! Бийся!
— Я знову візьму Ота? — крикнув крізь шум Джейсон. — Чи ти його хочеш цього разу?
Персі намагався думати. Розділитись та битись з велетнями сам-на-сам здавалось логічним рішенням, але останнього разу це майже не спрацювало. Раптом він збагнув, що їм потрібна інша стратегія.
Усю цю подорож Персі почувався відповідальним за ухвалення всіх рішень та захист друзів. Він був певен, що Джейсон почувався так само. Вони об’єднувалися у маленькі групи та сподівались, що так буде безпечніше. Бились як одинаки. Кожний робив те, що вмів найкраще. Але Гера зробила їх командою сімох небезпідставно. Ті кілька разів, коли Персі та Джейсон діяли в команді — викликали бурю у форті Самтер, допомагали «Арго II» залишити Геркулесові стовпи, навіть наповнювали німфеум, — Персі почувався значно впевненіше та швидше розв’язував проблеми, наче все життя він був Циклопом і раптом прокинувся з двома очима.
— Нападемо разом, — промовив він. — От перший, тому що він слабший. Швидко позбавимось його, а потім — Ефіальта. Бронза і золото разом — можливо, це трохи подовшить час їхнього відродження.
Джейсон сухо усміхнувся, наче щойно з’ясував, що помре принизливим способом.
— Чому б і ні? — погодився він. — Але Ефіальт не стоятиме та не чекатиме, поки ми вбиватимемо його брата. Хіба що...
— Сьогодні приємний вітерець, — запропонував Персі. — А під ареною тече вода.
Джейсон миттю його зрозумів. Він розсміявся. Персі відчув між ними дружню іскру. Їхні думки багато в чому збігалися.
— На три? — спитав Джейсон.
— Нащо чекати?
Вони вистрибнули з рову. Як і підозрював Персі, велетні знайшли собі іншу алебастрову гору та чекали слушної миті, щоб її жбурнути. Близнюки здійняли скелю і приготувались до кидка, але Персі підірвав водопровідну трубу та струсив землю під їхніми ногами. Джейсон спрямував порив вітру в груди Ефіальта. Пурпуроволосий велетень перекинувся на спину. От випустив гору, яка тієї самої миті накрила його брата. З-під гори стирчали тільки Ефіальтові ноги-змії, що смикали головами так, наче гадали, куди ділась решта їхнього тіла.
Натовп схвально заревів, але Персі підозрював, що Ефіальта всього лише оглушило. Вони мали не більше кількох секунд.
— Агов, Оте! — крикнув він. — «Лускунчик» — відстій!
— А-р-р-р! — От схопив свій спис і метнув його, але був занадто розлючений, щоб добре прицілитись. Джейсон відбив спис — і той пролетів над головою Персі в озеро.
Напівбоги почали відступати до води, викрикуючи образи стосовно балету — що потребувало немалих зусиль, оскільки Персі не дуже на ньому розумівся.
От голіруч рушив до них, перш ніж, швидше за все, нарешті збагнув, що: а) його руки порожні, б) нестись на сина Посейдона, коли той стоїть біля великого водоймища, не найкраща думка.
От зупинився, але було запізно. Напівбоги відкотились у протилежні боки. Джейсон викликав вітер і, скориставшись інерцією тіла велетня, пхнув того у воду. Поки От безуспішно борсався у воді, Персі й Джейсон напали разом. Вони здійнялися над велетнем у повітря й обрушили свої клинки на його голову.
Бідолаха не мав шансу навіть на пірует. Він вибухнув. На воду опустився лише пил, наче відкрили величезний пакет з розчинною кавою.
Персі змусив воду в озері завирувати. От спробував відродитись, але щойно з води з’явилась його голова, Джейсон викликав блискавку і знову розірвав її на пил.
Поки що все йшло непогано, але вони не могли утримувати Ота вічно. Персі почувався втомленим ще після битви під землею. Живіт досі болів від удару древком списа. Він відчував, як слабшає, а проти них залишався ще один велетень.
Наче за сигналом позаду них вибухнула гора. Ефіальт підвівся і розгнівано заревів.
Персі й Джейсон чекали, поки велетень з гуркотом мчав на них, зі списом у руці. Вочевидь, полежавши під алебастровою горою, він тільки ще більше збудився. У його очах палало кровожерливе полум’я. Полуденне сонце відблискувало від монет у його волоссі. Навіть ноги-змії виглядали розлюченими, адже оголили ікла та шипіли.
Джейсон викликав ще одну блискавку, але Ефіальт зловив її списом та відвів убік, розплавивши пластикову корову. Він відкинув зі свого шляху кам’яну колону, наче то була купка дитячих кубиків.
Персі досі намагався підтримувати вир в озері. Він не хотів, щоб От відродився та повернувся у бій. Але коли Ефіальт скоротив останні кілька футів до них, йому довелось переключитись.