— Що... що таке? — вигукнула вона. — Я застрягла!
— А, — зітхнула Аннабет. — Забула сказати. Цей витвір мистецтва називається китайськими наручниками. Точніше, це збільшений їхній варіант. Я називаю це китайськими павучниками.
— Підступно! — Арахна борсалась, вертілась та корчилась, але пастка міцно її тримала.
— Винахідливо, — виправила Аннабет. — Ти збиралась мене вбити у будь-якому випадку, допоможу я тобі чи ні, еге ж?
— Ну, авжеж! Ти дитя Афіни. — Пастка застигла. — Тобто... ні, авжеж ні! Я дотримую, обіцянок.
— Ага. — Аннабет відступила від плетеного циліндра, що знову почав здригатись. — Зазвичай, ці пастки роблять з плетеного бамбуку, але павутина навіть краща. Вона ціпко тебе утримуватиме, і до того ж вона занадто міцна, щоб порватися... навіть для тебе.
— Г-А-А-А! — Арахна засіпалась і покотилась, але Аннабет відійшла осторонь. Навіть зі зламаною щиколоткою їй вдалось уникнути зіткнення з велетенською пасткою для пальців.
— Я тебе знищу! — пообіцяла Арахна. — Тобто... ні, я буду дуже люб’язною, якщо ти мене випустиш.
— Я б не марнувала сил на твоєму місці, — Аннабет глибоко вдихнула. Це була перша мить хоч якогось відпочинку за багато годин. — Я збираюсь зв’язатись із друзями.
— Ти... ти збираєшся обговорити з ними мої витвори? — з надією у голосі запитала Арахна.
Аннабет огледіла кімнату. Мав бути якийсь спосіб надіслати Іридо-повідомлення на «Арго II». У неї залишилась вода у пляшці, але як утворити достатньо світла і туману, щоб у такій темряві з’явилась веселка?
Арахна знову почала кататись.
— Ти кличеш друзів, щоб вони мене вбили! — заверещала вона. — Я не помру! Не такою смертю!
— Заспокойся. Ми залишимо тебе в живих. Нам потрібна тільки статуя.
— Статуя?
— Так. — Аннабет мала б спинитись на цьому, але її страх перетворювався на злість та прагнення помститися. — Витвір мистецтва, що я поставлю на видноті на Олімпі. Це не будуть твої поробки. Там місце Афіні Парфенос — просто посеред центрального парку богів.
— Ні! Ні, це жахливо!
— О, це станеться не одразу. Спочатку ми заберемо статую із собою у Грецію. У пророцтві сказано, що вона має силу, яка допоможе перемогти велетнів. А потім... що ж, ми не можемо просто взяти і повернути її в Пантеон. Це спричинить забагато запитань. Статуї буде безпечніше на Олімпі. Вона об’єднає дітей Афіни та поверне мир між римлянами та греками. Дякую, що дбала про неї впродовж усіх цих століть. Ти чудово послужила Афіні.
Арахна залементувала та завертілась. З її прядильного органу вилетіла шовкова нитка і причепилась до одного з гобеленів на дальній стіні. Арахна смикнула черевом і зірвала свій витвір мистецтва. Вона продовжила кататися підлогою, безладно стріляючи павутиною, скидаючи жаровні з чарівним вогнем та відриваючи плитку від підлоги. Кімната затряслась. Гобелени зайнялись вогнем.
Припини! — Аннабет шкутильгаючи намагалась ухилятись від павутини. — Ти обвалиш усю печеру та вб’єш нас обох!
— Це краще, ніж дивитись на твою перемогу! — заволала Арахна. — Діти мої! Допоможіть мені!
О, цього тільки бракувало! Аннабет сподівалась, що чарівна аура статуї триматиме маленьких павучків подалі, але Арахна продовжувала галасувати, благаючи їх про допомогу. Аннабет замислилася над тим, щоб вбити павучиху, аби та припинила волати. Було б так легко скористатись кинджалом зараз, проте дівчина не могла наважитись убити чудовисько, коли воно беззахисне, навіть Арахну. До того ж, удар крізь плетений шовк міг ослабити пастку, а якщо б це сталось — хтозна, чи зможе Аннабет добити Арахну, перш ніж та звільниться.
Усі ці ідеї спали на думку занадто пізно. Павуки вже повзли юрбою до кімнати. Статуя Афіни засяяла яскравіше. Маленькі повзучі жахіття, без сумнівів, не хотіли наближатись, проте все ж повільно просувались уперед, наче збираючись з силами, бо їхня матір з криками благала про допомогу. Аннабет розуміла, що врешті-решт усі вони ринуть всередину та подолають її чисельністю.
— Арахно, припини! — крикнула вона. — Я...
Якимсь чином Арахна повернулась у своїй пастці та націлила своє черево на голос 'Аннабет. Нитки шовку вдарили дівчину у груди з силою боксера важкої ваги.
Аннабет впала. У нозі спалахнув біль. Дівчина почала шалено різати кинджалом павутиння, в той час як Арахна тягнула її до свого волохатого черева.