— Ну... не через усе.
Персі широко всміхнувся.
— Ти змусила Арахну сплести собі власну пастку? Я, звісно, знав, що ти можеш постояти за себе, але, свята Гера... Аннабет, тобі вдалося. Поколіннями діти Афіни намагались і зазнавали невдачі. А ти знайшла Афіну Парфенос!
Усі витріщились на статую.
— Що робитимемо, з нею? — запитав Френк. — Вона величезна.
— Ми повинні взяти її із собою у Грецію, — промовила Аннабет. — Статуя могутня. Не знаю як, але вона допоможе нам зупинити велетнів.
— «Загибель велетнів бліда і золотом палає, — процитувала Хейзел. — З в’язниці витої звільнить її лиш біль». — Вона із захватом подивилась на Аннабет. — Це були Арахнині пута. Ти хитрістю змусила її їх сплести.
«І з нестерпним болем», — подумала Аннабет.
Лео здійняв руки. Він зробив пальцями рамку, наче вимірював Афіну Парфенос.
— Ну, доведеться дещо перемістити, але, гадаю, ми зможемо проштовхнути її у двері стайні. Якщо ноги стирчатимуть, я можу огорнути їх прапором чи ще щось таке придумаю.
Аннабет здригнулась. Вона уявила, як Афіна Парфенос стирчить з триреми, а навколо її її п'єдесталу звивається прапор з написом «НЕГАБАРИТНИЙ ВАНТАЖ».
А потім вона подумала про інші рядки з пророцтва: «Близнята подих янгола зупинять, до смерті вічної сховають ключ».
— А щодо вас? — поцікавилася вона. — Що сталось із велетнями?
Персі розповів їй про порятунок Ніко, появу Бахуса та бій з велетнями у Колізеї. Ніко майже нічого не говорив. Бідолаха виглядав так, наче шість тижнів блукав пустелею. Персі пояснив, що дізнався Ніко про Браму Смерті, й чому її треба зачинити з обох боків. Навіть із сонячним світлом, що лилось згори, після слів Персі у печері наче знову стало темніше.
— Отже, смертна сторона в Епірі, — промовила Аннабет. — Принаймні туди ми можемо дістатись.
Ніко скривився.
— Але проблема в іншій стороні. У Тартарі.
Слово наче відбилось від стін кімнати. З ями позаду них здійнявся холодний струмінь повітря. Тоді Аннабет остаточно позбулась сумнівів. Розколина вела просто у Підземне царство.
Персі напевно теж це відчув. Він відвів її від краю. Нитки павутини потягнулися за нею, наче шлейф весільної сукні. Якби ж у неї був кинджал, щоб відрізати цей мотлох! Вона вже хотіла попросити Персі допомогти їй Анаклузмосом, але він заговорив раніше:
— Бахус сказав, що моя подорож виявиться важчою, ніж я очікую. Не розумію...
Кімната затряслась. Афіна Парфенос нахилилась в один бік. Її голова оперлась на один з тросів Арахни, але мармуровий її єдестал розсипався.
Аннабет скрутило нутрощі. Якщо статуя впаде у прірву, усі її зусилля виявляться марними. Їхній похід зазнає невдачі.
— Не дайте їй впасти! — скрикнула вона.
Друзі миттєво її зрозуміли.
— Чжане! — заволав Лео. — Віднеси мене до штурвала, швидко! Тренер там на самоті.
Френк перетворився на велетенського орла і понісся з Лео до корабля.
Джейсон пригорнув рукою Пайпер і повернувся до Персі.
— За мить повернусь за вами.
Хлопець викликав вітер і здійнявся у повітря.
— Підлога не витримає! — крикнула Хейзел. — Решті з нас треба бігти до драбини.
З отвору у підлозі здійнялись стовпи пилу та павутиння. Шовкові троси Арахни заколихались, наче величезні гітарні струни, і почали розриватися. Хейзел кинулась до драбини і жестом покликала Ніко за собою, але той був не у кращій формі для бігу.
Персі міцніше стиснув долоню Аннабет.
— Усе буде добре, — пробурмотів він.
Вона подивилась угору і побачила, як з «Арго II» вилетіли абордажні троси та повились навколо статуї. Один з них затягнувся петлею на шиї Афіни. Лео почав віддавати зі штурвала накази, а Джейсон та Френк несамовито залітали від однієї мотузки до іншої,- намагаючись їх закріпити.
Тільки-но Ніко дістався до драбини, як ушкоджену ногу Аннабет пронизав несподіваний біль. Вона охнула і захиталась.
— Що сталося? — запитав Персі:
Вона намагалася дотягнутися до драбини. Чому вона рухається у зворотному напрямку? Ноги висмикнуло з-під Аннабет — і вона впала ниць.
— Щиколотка! — закричала Хейзел з драбини. — Відрубайте її! Відрубайте її!
Думки Аннабет затуманились від болю: «Відрубати щиколотку?»
Персі, вочевидь, теж не зрозумів, що хотіла сказати Хейзел. А потім щось смикнуло Аннабет назад і потягнуло до ями. Персі кинувся до неї. Він схопив її руку, але за інерцією потягнуло і його.
— Допоможіть їм! — закричала Хейзел.
Аннабет помітила Ніко, який шкутильгав у їхньому напрямку, а потім Хейзел, меч якої заплутався у канатній драбині. Решта їхніх друзів досі були зосереджені на статуї. Крики Хейзел губились у загальному галасі та гуркоті печери.