— Як? — запитання застрягло в Лео в горлянці. Ми посеред озера! Воно що, літає?
Кінь розлючено заіржав.
— Аріон не літає, — відповіла Хейзел. — Але він здатний скакати по будь-чому. Вода, вертикальні поверхні, невеликі гори — усе це йому під силу.
— О-о-о.
Хейзел на нього поглядала так само, як і під час бенкету на форумі, — наче намагалася відшукати щось у його обличчі. Лео кортіло запитати, чи не зустрічались вони раніше, але він був певен, що ні. Він би запам’ятав вродливу дівчину, яка приділяла йому стільки уваги. Таке траплялося нечасто.
«Вона — дівчина Френка», — нагадав він собі.
Френк досі перебував унизу, і Лео жадав, щоб здоровань якнайшвидше піднявся до них. Через погляд Хейзел він ніяковів і соромився.
До них підкрався тренер Хедж зі своєю бейсбольною биткою і почав з підозрою свердлити очима коня.
— Вальдезе, це вважати за вторгнення?
— Ні! — випалив Лео. — Е-е, Хейзел, ходімо зі мною. Я збудував у трюмі стайню, тому, якщо Аріон хоче...
— Він вільний дух. — Хейзел зісковзнула із сідла. — Він погуляє біля озера, поки я його не покличу. Але я хочу оглянути корабель. Показуй!
«Арго II» був сконструйований за зразком античної триреми, тільки вдвічі більшої. На першій палубі був розташований центральний коридор, обабіч якого розміщувалися каюти команди. На звичайній триремі більшість простору займали три ряди лав для кількох сотень спітнілих хлопців, які гребли без відпочинку. Весла Лео були автоматизованими і складалися за потреби, тож займали всередині корпусу дуже мало місця. Живлення постачалось на корабель з машинного відділення, що знаходилось на нижній палубі. Там же розташувалися медпункт, сховище і стайні.
Лео спустився в кают-компанію. Він збудував на кораблі вісім кают — сім для напівбогів з пророцтва й одну для тренера Хеджа. (Ви тільки-но уявіть: Хірон уважає його відповідальним дорослим, який за ними наглядатиме!) У кормі розташовувалася велика обідня зала, вона ж — кімната для відпочинку. Саме туди Лео і прямував.
Дорогою вони пройшли повз Джейсонову каюту. Двері були відчинені. Джейсон лежав з мішечком льоду на чолі та похрапував, а поряд сиділа Пайпер, тримаючи його за руку.
Пайпер глянула на Лео і приклала палець до губ, просячи його не шуміти, але, навдивовижу, вона зовсім не здавалась розлюченою. Лео намагався приборкати своє почуття провини. Вони пішли далі. Інші члени команди — Персі, Аннабет і Френк — з пригніченими обличчями сиділи навколо столу в обідній залі.
Лео з усіх сил намагався облаштувати цю кімнату, адже здогадувався, що вони проводитимуть тут багато часу. Буфет був уставлений чарівними чашками та тарілками з Табору Напівкровок, здатними наповнюватися будь-якою їжею і напоями за бажанням. Також там знаходився чарівний переносний холодильник з напоями у бляшанках — ідеальна річ для пікніків на морському узбережжі. Крісла були обладнані відкидними спинками з масажерами, навушниками та підставками для мечей і напоїв — усім необхідним для повсякденного відпочинку напівбога. У кімнаті були відсутні вікна, але стіни зачарували таким чином, що вони показували в реальному часі Табір Напівкровок, зокрема пляж, ліс, суничні поляни. Щоправда, тепер Лео хотів дізнатися, чи не викликає це у друзів тугу за домівкою більше, ніж робить їх щасливими.
Персі жадібно дивився на вкритий вечірньою загравою Пагорб Напівкровок, де у гілках високої сосни блищало Золоте Руно.
— Ми приземлились, — промовив він. — Що тепер? Френк смикнув тятиву свого лука.
— Розібратися з пророцтвом? Тобто... Елла ж промовила пророцтво, так? З Сивілиних книг?
— Яких книг? — поцікавився Лео.
Френк розповів, що їхня гарпія неймовірно вправна у запам’ятовуванні книжок. Колись давно вона прочитала колекцію стародавніх пророцтв, знищених приблизно за часів падіння Риму.
— Тому ти не розповів про це римлянам, — припустив Лео. — Ти не хотів, щоб вона їм дісталась.
Персі продовжував дивитися на зображення Пагорбу Напівкровок.
— Елла вразлива. Вона перебувала в полоні, коли ми її знайшли. І я просто не хотів... — Він стиснув кулак. — Зараз це не має значення. Я надіслав Тайсону повідомлення через Іриду, попросив його доставити Еллу в Табір Напівкровок. Там вони в безпеці.
Лео сумнівався, що хоч хтось із них може бути в безпеці після того, як вони розгромили табір розлючених римлян (і це на додаток до проблем із Геєю та велетнями!). Але він промовчав.
Аннабет зімкнула пальці.
— Я подбаю про пророцтво... але зараз у нас є невідкладніші проблеми. Необхідно полагодити цей корабель. Лео, що нам потрібно?