— Найлегше — це дьоготь. — Лео був радий змінити тему. — Його можна дістати в місті, у якомусь будівельному магазині. Залишаються небесна бронза та вапно. Як запевняє Фестус, їх можна знайти на острові посеред озера, на захід звідси.
— Нам слід поспішати, — промовила Хейзел. — Наскільки я знаю Октавіана, він уже шукає нас за допомогою ауспіцій. Римляни виряджають за нами війська. Це справа честі.
Лео відчув, що всі дивляться на нього.
— Народе... я не знаю, що сталось. Чесно, я...
Аннабет здійняла руку.
— Ми про це вже говорили. Ми згодні, що це не міг бути ти, Лео. Цей озноб, про який ти згадував... я теж його відчувала. Це мають бути якісь чари — або Октавіана, або Геї, або одного з її посіпак. Але поки ми не з’ясуємо, що сталось...
Френк рохнув.
— Як можна бути впевненими, що цього не станеться знову?
Пальці Лео пекли так, наче ось-ось спалахнуть. Однією з його сил, як сина Гефеста, була здатність викликати полум’я, але він мав постійно бути обережним, щоб не зробити цього випадково, особливо на кораблі, де містилися вибухівка та легкозаймисті припаси.
— Тепер зі мною все гаразд, — запевнив він, хоча сумнівався. — Можливо, нам усім не слід залишатися на самоті. Ніхто нікуди не ходитиме поодинці. Можна залишити Пайпер та тренера Хеджа на борту разом із Джейсоном. Одну команду відрядити в місто за дьогтем. Інша може піти за бронзою та вапном.
— Розділитись? — утрутився Персі. — Сумніваюся, що це слушна думка.
— Так буде швидше, — заперечила Хейзел. — До того ж, пошукові загони не без причини, зазвичай, обмежені до трьох напівбогів, так?
Аннабет здійняла брови, наче обмірковуючи слова Хейзел.
— Ти маєш рацію. З тієї самої причини нам був потрібен «Арго II»... поза табором сім напівбогів в одному місці привертатимуть забагато уваги чудовиськ. Корабель сконструйований так, щоб приховувати нас та захищати. Ми в безпеці тут, на борту, але якщо вирушимо у вилазку, то нам слід пересуватись групами кількістю не більше трьох осіб. Немає сенсу зайвий раз привертати до себе увагу Геїних посіпак.
Персі досі не здавався переконаним, але, узявши, Аннабет за руку, промовив:
— Якщо ми не розділятимемось, я згоден.
Хейзел усміхнулась.
— О, це легко! Френку, ти круто зміг перетворитись на дракона! Можеш повторити це й доправити Аннабет і Персі в місто за дьогтем?
Френк намагався заперечити.
— Я... мабуть. А ти?
— Я поїду верхи на Аріоні з Се... з Лео. — Вона завертіла рукоятку свого меча, від чого Лео занервував. Вона була непосидючою навіть більш за нього. — Ми дістанемо бронзу та вапно. Зустрінемось усі тут, як почне сутеніти.
Френк нахмурився. Вочевидь, йому не сподобалось те, що Лео піде з його дівчиною. Незрозуміло чому, побачивши реакцію Френка, Лео, навпаки, захотілося піти з Хейзел. Він прагнув довести, що вартий довіри та не збирається більше стріляти з жодних баліст.
— Лео, — промовила Аннабет, — якщо ми дістанемо матеріали, скільки часу ремонтуватимемо корабель?
— Якщо пощастить, то лише кілька годин.
— Добре, — вирішила дівчина. — Повертайтесь якомога швидше, але будьте обережними. Хай всім щастить! Хоч це й не означає, що так буде.
VI Лео
Поїздка на Аріоні була найкращим, що сталося за день... Хоч це небагато про що свідчило, оскільки день видався препоганим. Під кінськими копитами поверхня озера перетворювалася на солоний туман. Лео поклав долоню на бік тварини й відчув м’язи, що працювали, наче добре налагоджена машина. Уперше в житті хлопець усвідомив, чому потужність автодвигунів вимірюють у кінських силах. Аріон був чотириногим «Мазераті».
Попереду розташувався острів, лінія піску вздовж нього була настільки білою, що могла виявитися кухонною сіллю. За нею здіймалась широчінь трав’янистих дюн та зубчатих валунів.
Лео сидів позаду Хейзел, тримаючись однією рукою за її талію. Від такої близькості він ніяковів, але це був єдиний спосіб не випасти за борт (чи як там кажуть, коли ти на коні).
Перш ніж вони з Хейзел вирушили в дорогу, Персі відвів Лео в бік, щоб дещо розповісти про дівчину. Він удавав, наче робить Лео велику послугу, але в його голосі відчувався натяк: «Якщо скривдиш мою подругу, я особисто згодую тебе величезній білій акулі».
За словами Персі, Хейзел була донькою Плутона. Вона померла в сорокових роках минулого століття, а повернули її до життя тільки декілька місяців тому.
Лео було важко в таке повірити, адже Хейзел здавалась теплою і дуже живою, не такою, як привиди чи інші відроджені смертні, з якими йому доводилося зустрічатися.