Одна з німф показала екран свого айфона.
— Його останнє відео на ютубі отримало мільйон переглядів за годину. Гадаю, половина з них — моя!
Інші німфи захихотіли.
— Ютуб? — перепитав Лео. — І що він на відео такого робить — співає?
— Ні, дурнику! — докорила йому німфа. — Колись він був принцом, блискучим мисливцем і таке інше. Але це не суттєво. Тепер він просто... ну, подивіться!
Вона показала Лео відео. Там була точнісінько така саме картина, як та, що вони бачили зараз у житті: хлопець, який витріщається на самого себе у віддзеркаленні ставка.
— Він та-а-а-акий вродливий! — промовила інша дівчина у футболці з написом: «Пані Нарцис».
— Нарцис? — поцікавився Лео.
— Нарцис, — сумно погодилась Ехо.
Лео забув, що вона з ними. Вочевидь, жодна з німф її також не помічала.
— О, тільки не ти знову! — Пан Нарцис спробував відштовхнути Ехо, але через її маскування промахнувся і, натомість, збив з ніг кількох інших німф.
— Ти проґавила свій шанс, Ехо! — заволала німфа з айфоном. — Він залишив тебе чотири тисячі років тому! Ти його не варта!
— Не варта, — гірко промовила Ехо.
— Стривайте. — Хейзел вочевидь було важко відвести погляд від красунчика, але їй це вдалося. — Що тут коїться? Навіщо Ехо нас сюди привела?
Одна з німф закотила очі. У руках вона тримала ручку та зібганий плакат із зображенням Нарциса, вочевидь, бажаючи отримати автограф.
— Багато тисячоліть тому Ехо була німфою, як ми. Але вона була неймовірним базікалом! «Бла-бла-бла» цілодобово.
— Еге ж! — вискнула інша німфа. — Хто здатен таке витримати? Я нещодавно говорила з Клеопеєю — ну ти знаєш її, мешкає у валуні по сусідству з моїм. Так от я їй кажу: «Припиняй пліткувати, або закінчиш, як Ехо». Клеопея така пліткарка! Ти чула, що вона розповідає про ту хмарну німфу та сатира?
— Аякже! — промовила німфа з плакатом. — Одне слово, за балачки Гера прокляла Ехо, тож тепер вона може тільки повторювати чужі слова, що нас цілком улаштовувало. Але потім Ехо закохалась у нашого красунчика Нарциса. Таке враження, наче він може її помітити!
— Еге ж! — долучилися шестеро інших німф.
— І тепер у неї з’явилась дурнувата думка, що його треба рятувати, — промовила «Пані Нарцис». — Їй просто слід піти звідси геть.
— Геть, — огризнулась Ехо.
— Я така рада, що Нарцис знову живий, — промовила якась німфа у сірій сукні. На її руках красувалися виведені чорним маркером написи: «Нарцис + Лея». Він найкращий у світі! І він на моїй території!
— Ой, припини, Леє, — перервала її подруга. Ставкова німфа тут я. А ти всього лише кам'яна німфа.
— То й що? А я трав’яна німфа, — утрутилася ще одна.
— Ні, він, певна річ, прийшов сюди, тому що любить дикі квіти! А вони мої!
Дівчата почали сперечатися, а Нарцис продовжив витріщатись на озеро, не звертаючи на них жодної уваги.
— Заспокойтесь! — заволав Лео. — Пані, заспокойтесь! Мені потрібно дещо запитати у Нарциса.
Потроху німфи вгамувались і знову заходилися робити світлини.
Лео став навколішки поруч із красунчиком.
— То, Нарцисе, як ся маєш?
— Можеш відійти? — стривожено попросив Нарцис. — Ти псуєш вид.
Лео поглянув у воду. Його власне віддзеркалення, вкрите брижами, з’явилося поряд із Нарцисовим на поверхні зануреної у воду пластини. Лео не мав жодного бажання витріщатись на себе — порівняно з Нарцисом він виглядав як троль-недоросток. Але тепер не лишалося сумнівів, що метал на дні — нерівний круг карбованої небесної бронзи, діаметром приблизно п’ять футів.
Звідки вона взялася в ставку — Лео гадки не мав. Небесна бронза падала на землю у найнесподіваніших місцях. Він чув, що більшість викидали з майстерень його батька. Коли тривалий час певна робота зазнавала невдачі, Гефест міг утратити терпець і жбурнути металобрухт у світ смертних. Ця річ виглядала так, наче мусила б стати щитом для бога, але щось не склалося. Якщо Лео вдасться забрати її на корабель, цього вистачить на ремонт.
— Так, чудовий вид, — промовив Лео. — Охоче посунусь. Якщо ти не користуєшся цією бронзовою пластиною, можна я її заберу?
— Ні, — відповів Нарцис. — Я його кохаю. Він такий красунчик.
Лео оглянувся, очікуючи, що німфи почнуть сміятися. Це мало б бути жартом. Але вони в екстазі закивали головами. Тільки Хейзел здавалась шокованою. Вона зморщила ніс, наче раптом усвідомила, що Нарцис пахне гірше, ніж виглядає.
— Чуваче, — звернувся Лео до Нарциса. — Ти ж розумієш, що дивишся на самого себе у воді, так?