Вона нахмурилась.
— Можу й викликати, хоча ніколи не намагалася цього зробити з такими великими шматками небесної бронзи. Можливо, мені й удасться притягнути його крізь землю, але доведеться досить близько підійти. А ще мені потрібно буде дуже зосередитись. Це може тривати довго.
— Довго, — застерегла Ехо.
Аео лайнувся. Він сподівався, що вони зможуть просто повернутись на корабель, і Хейзел телепортує бронзу з безпечної відстані.
— Гаразд, — промовив він. — Доведеться ризикнути. Хейзел, а ти зможеш спробувати викликати бронзу звідси? Змусь її зануритись у пісок і пробитись до тебе, а потім хапай і біжи на корабель.
— Але Нарцис постійно дивиться на неї, — промовила вона.
— Дивиться на неї, — повторила Ехо.
— Про це я подбаю, — відповів Лео, вже починаючи ненавидіти свій план. — Ми з Ехо влаштуємо диверсію.
— Диверсію? — спитала Ехо.
— Я поясню, — пообіцяв Лео. — Згодна?
— Згодна.
— Чудово. Залишається сподіватися, що ми не помремо.
VIII Лео
Лео ледь змусив себе так причепуритися. Він викликав м’ятні льодяники і пару зварювальні окулярів із пояса — не сонцезахисні, але краще, ніж нічого. Він закотив рукави сорочки та намастив волосся машинним маслом. А потім сунув гайковий ключ у задню кишеню (нащо, він гадки не мав!) і попросив Хейзел намалювати на його плечі татуювання «Гаряча штучка» з черепом та схрещеними кістками.
— Що в біса ти придумав? — її голос був вельми схвильованим.
— Я намагаюсь не думати, — зізнався Лео. — Це заважає творити божевілля. Просто зосередься на тому, щоб зрушити бронзу. Ехо, ти готова?
— Готова, — відповіла німфа.
Лео глибоко вдихнув. Він з пихатим виглядом покрокував до ставка, сподіваючись, що виглядає круто, а не як ходяча катастрофа.
— Лео найкрутіший! — загорланив він.
— Лео найкрутіший! — крикнула у відповідь Ехо.
— Атож, мала, тільки-но поглянь на мене!
— Поглянь на мене! — промовила Ехо.
— Дорогу царю!
— Царю!
— Нарцис слабак!
— Слабак!
Натовп німф від несподіванки розсіявся. Лео розігнав їх, наче надокучливих фанаток.
— Жодних автографів, дівчата! Знаю, що вам кортить провести трохи часу з Лео, але я занадто крутий для вас. Липніть краще до цього потворного невдахи Нарциса. От же посміховисько!
— Посміховисько! — захоплено промовила Ехо.
Німфи розлючено забуркотіли.
— Що ти верзеш? — випалила одна з них.
— Це ти посміховисько! — промовила друга.
Лео поправив свої окуляри й посміхнувся. Він напружив біцепси (хоч напружувати було майже нічого) і почав хизуватися своїм татуюванням «Гаряча штучка». Він звернув на себе увагу німф, нехай і тим, що просто їх ошелешив, проте Нарцис досі витріщався на власне віддзеркалення.
— Знаєте, наскільки потворний Нарцис? — запитав Лео у натовпу. — Він такий потворний, що коли народився, його мама вирішила, що це невдалий кентавр, з конячим задом замість обличчя.
Декілька німф роззявили роти. Нарцис насупився, наче помітив якогось комара, який дзижчав над його головою.
— Як гадаєте, чому його лук вкриває павутиння? — продовжив Лео. — Він полює за дівчатами, але жодну не може знайти!
Одна з німф розсміялась, але інші пнули її ліктями, і вона швидко заспокоїлася.
Нарцис повернувся і сердито поглянув на Лео.
— Ти хто такий?
— Я незрівняний МС Крутяк, чуваче! — промовив Лео. — Я Лео Вальдез — негідник серед негідників. А дівчата обожнюють негідників.
— Обожнюють негідників! — дуже переконливо проверещала Ехо.
Лео дістав ручку й залишив автограф на руці однієї з німф.
— Нарцис невдаха! Він такий слабак, що не підніме навіть серветку. Таке посміховисько, що, навіть вписавши слово «посміховисько» у Вікіпедії, знайдеш світлину Нарциса. Тільки світлина така потворна, що ніхто не наважується її роздивлятися.
Нарцис насупив свої гарні брови. Його бронзове обличчя ставало рожевим, наче філе сьомги. На мить він зовсім забув про ставок. Лео побачив, як бронзова пластина занурюється в пісок.
— Що ти верзеш? — випалив Нарцис. — Я неймовірний. Усім це відомо.
— Ти неймовірний невдаха, — відповів Лео. — Якби я був таким невдахою, як ти, то давно б утопився. Хоча стривай, здається, ти це вже робив?
Ще одна німфа захихотіла. А потім ще одна. Нарцис заревів, і його обличчя спотворилося від люті. Тим часом Лео блищав очима, грав бровами над окулярами й здіймав руки, вимагаючи оплесків.
— Саме так! — промовив він. — Команда Лео, вперед!