У ранковому повітрі відчувався запах вологого ґрунту, теплих рослин та добрива. Непоганий запах. Він нагадував Пайпер про дім дідуся Тома в резервації міста Талеква, в Оклагомі.
Персі помітив її першим. Він привітно усміхнувся, що, незрозуміло чому, її здивувало. Він був одягнений у вицвілі джинси й свіжу футболку Табору Напівкровок, наче він ніколи й не полишав грецької сторони. Новий одяг, вочевидь, поліпшив йому настрій, ну так само як і те, що він стояв біля перил в обіймах Аннабет.
Пайпер була рада бачити Аннабет зі жвавими очима, тому що кращої подруги у неї ніколи не було. Аннабет місяцями докладала максимум зусиль, шукаючи Персі. Тепер, нехай попереду й чекало небезпечне завдання, вона принаймні повернула свого хлопця.
— Отже! — Аннабет висмикнула бублик з рук Пайпер і відкусила від нього шматок. Пайпер на це не зважала. У таборі вони весь час жартома цупили одна в одної сніданок. — Прилетіли. Які плани?
— Я хочу сходити на шосе, — промовила Пайпер. — Знайти знак з написом «Топека — 32 милі».
Лео зробив коло своїм віі-контролером. Вітрила опустились.
— Це недалеко, — промовив він. — Ми з Фестусом максимально точно розрахували посадку. Що ти сподіваєшся знайти біля цього дорожнього знака?
Пайпер розповіла, що бачила в кинджалі: про чоловіка з кубком у пурпуровій футболці. А інші зображення, на кшталт того, де вони з Персі та Джейсоном тонуть, залишила при собі. Однаково вона не знала, що ті означають. До того ж усі перебували в такому піднесеному настрої цього ранку, що вона не хотіла їх засмучувати.
— Пурпурова футболка? — запитав Джейсон. — Виноградне листя на капелюху? Схоже на Бахуса.
— Діоніс, — буркнув Персі. — Якщо ми здолали весь цей шлях тільки, щоб зустрітись з паном Д....
— Бахус не такий уже й поганий, — промовив Джейсон. — Натомість його прихильниці подобаються мені значно...
Пайпер здригнулась. Кілька місяців тому вони з Джейсоном та Лео стикнулись з менадами, які їх ледве не розірвали на шматки.
— Але сам бог нормальний, — продовжив Джейсон. — Я одного разу зробив йому послугу у виноградарському регіоні.
Персі здавався нажаханим.
— Ну як знаєш, чуваче. Може, він кращий на римській стороні. Але чому б він вештався у Канзасі? Хіба Зевс не наказав усім богам припинити контактувати зі смертними?
Френк рохнув. Цього ранку здоровань був одягнений у блакитний спортивний костюм, наче збирався вирушити на пробіжку серед соняшників.
— Боги не дуже добре коряться цьому наказу, — відмітив він. — До того ж, якщо боги дійсно стали шизофреніками, як сказала Хейзел...
— І Лео, — додав Лео.
Френк сердито на нього поглянув.
— Тоді хтозна, що відбувається з олімпійцями? На нас там може чекати щось дуже нехороше.
— Звучить небезпечно! — весело погодився Лео. — Ну... ви розважайтесь. Мені час закінчити ремонт каркасу. Тренер Хедж візьметься за зламані арбалети. І, е-е, Аннабет... твоя допомога теж не завадила б. Ти єдина, хто розуміється на техніці.
Аннабет винувато подивилась на Персі.
— Він має рацію. Мені слід залишитись і допомогти.
— Я повернусь. — Хлопець поцілував її у щоку. — Обіцяю.
Здавалось, їм було так легко разом, що серце Пайпер занило.
Авжеж, Джейсон був чудовим. Але іноді він здавався таким далеким, як от минулого вечора, коли не хотів розповідати про давню римську легенду. Він, здавалось, часто пригадував своє старе життя у Таборі Юпітера. «Чи зможе він коли-небудь здолати цей бар’єр?» — запитувала себе Пайпер.
Подорож у Табір Юпітера та зустріч із Рейною не допомогли їй знайти відповіді. А тут ще й сьогодні Джейсон вирішив одягнути цю пурпурову футболку — колір римлян!
Френк скинув лук з плечей і поставив його біля поручнів.
— Гадаю, мені варто перетворитись на ворона і політати навкруги, дізнатися, чи немає поряд римських орлів.
— Чому ворон? — поцікавився Лео. — Якщо ти можеш перетворитись на дракона, чому б тобі не робити цього щоразу? Що може бути крутіше?
Обличчя Френка стало таким, наче у нього вприснули журавлинний сік.
— Це те саме, що запитувати: «Чому б тобі не піднімати найбільшу вагу щоразу, коли ти займаєшся важкою атлетикою?» Тому що це важко і можна собі нашкодити. Перетворюватись на дракона нелегко.
— О, — кивнув Лео. — Я не знав. Я не займаюсь важкою атлетикою.
— Це зрозуміло. Можливо, тобі й не завадило б це, пане...
Хейзел встала між ними.
— Я тобі допоможу, Френку, — промовила вона, люто зиркнувши на Лео. — Я можу викликати Аріона й провести розвідку на землі.
— Добре, — промовив Френк, продовжуючи свердлити Лео очима. — Так, дякую.