— Пайпер, будь обережною, — промовив Джейсон.
Вона погрозливо зиркнула на нього: «Знаю».
— Перепрошую, що турбуємо вас, повелителю, — звернулася вона до бога, — але, якщо відверто, ми прийшли сюди за вашою порадою. Будь ласка, нам необхідна ваша мудрість.
Вона використала найбільш догідливі інтонації, вкладаючи у свій голос максимум пошани.
Бог нахмурився, але пурпуровий блиск у його очах зник.
— А ти вмієш говорити, дівчинко. За порадою прийшли, кажеш? Дуже добре. Я б уникав караоке. Тематичні вечірки вже не актуальні. У ці суворі часи люди шукають простих, стриманих свят з органічними закусками, приготованими в домашніх умовах, і...
— Не щодо вечірок, — перервала Пайпер. — Хоч це і неймовірно корисна порада, повелителю Бахусе! Ми сподівалися, що ви допоможете нам з походом.
Вона розповіла про «Арго II» та їхню подорож, мета якої: завадити велетням пробудити Гею. Переказала слова Немезиди про те, що за шість днів знищать Рим, описала видіння в кинджалі, у якому Бахус запропонував їй срібний кубок.
— Срібний кубок? — бог, здавалося, не зрадів почутому.
Він дістав невідомо звідки бляшанку дієтичної «пепсі» та відкоркував її.
— Ви ж п’єте дієтичну «колу», — промовив Персі.
— Гадки не маю, про що ти говориш, — одрізав Бахус. — А щодо видіння з кубком, панночко, не можу тобі запропонувати нічого, окрім «пепсі». Юпітер суворо наказав мені не пропонувати вино неповнолітнім. Прикро, але нічого не вдієш. А велетнів я добре знаю. Бачте, я змагався з ними у першій війні.
— Ви вмієте битися? — здивовано запитав Персі.
«Якби ж його голос не здавався таким недовірливим», — подумала Пайпер.
Діоніс заричав. Дієтична «пепсі» перетворилася на п’ятифутовий жезл, оплетений плющем та увінчаний сосновою шишкою.
— Тирс! — вигукнула Пайпер, сподіваючись відволікати бога, перш ніж він розіб’є Персі голову. Вона вже бачила таку зброю в руках скажених німф і не дуже раділа новій зустрічі, але доклала всіх зусиль, аби здатись приємно враженою. — Ох, яка могутня зброя!
— Безумовно, — погодився Бахус. — Радий, що хоч хтось у цій групі розумний. Соснова шишка — це грізне знаряддя війни! Я і сам був напівбогом у першій війні з велетнями, щоб ви розуміли. Я — син Зевса!
Джейсон здригнувся. Вочевидь, його не дуже тішило нагадування про те, що винар — його старший брат.
Бахус змахнув жезлом, але через своє черево ледве не звалився з ніг.
— Звісно, це трапилося задовго до того, як я винайшов вино і став безсмертним. Я бився пліч-о-пліч із богами та якимось ще напівбогом... Гаріком, здається.
— Геркулесом? — ввічливо припустила Пайпер.
— Ну, чи так, — відповів Бахус. — Я вбив велетня Ефіальта і його брата Ота. Жахливі селюки ці двоє. Обидва отримали по пиці сосновою шишкою!
Пайпер перехопило подих. У її голові водночас зринуло декілька думок: видіння в кинджалі та рядки з пророцтва, що вони обговорювали вчора. Щось схоже вона відчувала, коли вони з батьком пірнали з аквалангом, і він під водою протер їй маску, — раптом усе прояснилося.
— Повелителю Бахусе, — промовила вона, намагаючись не виказати голосом своєї схвильованості. — Ці двоє велетнів, Ефіальт і От... вони, часом, не близнюки?
— Гм? — Бог здавався занадто захопленим розмахуванням тирсом, але кивнув. — Так, близнюки. Правильно.
Пайпер повернулась до Джейсона. Вона побачила, що він устигає за її думками: «Близнята подих янгола зупинять».
У клинку Катоптріса вона бачила двох велетнів у жовтих робах, які підіймали з глибокої ями глек.
— Ось навіщо ми тут, — сказала богу Пайпер. — Ви — частина походу!
Бахус нахмурився.
— Вибач, дівчинко. Я більше не напівбог. Я не ходжу в походи.
— Але велетнів можна вбити тільки спільними зусиллями богів та героїв, — наполягла вона. — Тепер ви бог. Двоє велетнів, з якими нам доведеться битись, — Ефіальт і От. Я вважаю... вважаю, вони чекають на нас у Римі. Якимсь чином вони збираються знищити його. Срібний кубок, що я бачила у видінні, — можливо, це символ вашої підтримки. Ви мусите допомогти нам убити велетнів!
Бахус розлючено подивився на неї. Пайпер усвідомила, що дібрала невдалі слова.
— Дівчинко моя, — холодно промовив він. — Я нічого не мушу. До того ж я допомагаю тільки тим, хто приносить мені належне підношення, чого досі нікому не вдалося зробити за багато-багато століть.
Пірат стривожено заіржав.
Пайпер його розуміла. У неї теж слово «підношення» не викликало приємних почуттів. Вона пригадала менад, схиблених послідовниць Бахуса, ладних голіруч розірвати на шматки будь-якого невірянина. І це ще, коли вони у гарному настрої.