Пайпер уважно дивилася на його обличчя. Джейсон, без жодних сумнівів, був найхоробрішим з-поміж усіх, кого вона знала, але зараз Пайпер побачила, що він боїться. Думка про те, що через цю легенду може розділитися їхня команда, а місто зрівняють із землею, жахала його до нестями.
Що такого важливого могли вкрасти у греків? Вона не могла уявити нічого, через що Аннабет раптом перетворилася б на месницю.
Та водночас вона раніше гадки не мала, як можна обрати життя одного напівбога замість іншого, але сьогодні на порожній дорозі, нехай на якусь мить, але Гея її майже спокусила...
— Вибач, до речі, — промовив Джейсон.
Пайпер витерла з обличчя останню сльозу.
— За що? Це ейдолон напав...
— Не за це.
Маленький шрам на верхній губі Джейсона наче світився в місячному сяйві. Вона завжди любила цей шрам. Цей недолік надавав обличчю хлопця привабливості.
— Було нерозумно просити тебе зв’язатись із Рейною. Я не подумав.
— О! — Пайпер підвела очі на хмари й подумала, чи не впливає на хлопця якимсь чином її матір, Афродіта. Вона аж ніяк не сподівалася почути від нього вибачення за це.
«Але не припиняй», — подумала дівчина.
— Ой, та то пусте.
— Просто... я ніколи не мав до Рейни таких почуттів, тож не подумав, що це може бути для тебе неприємним. Тобі немає через що хвилюватись, Пайпс.
— Я хотіла ненавидіти її, — зізналась Пайпер.
Я так боялась, що ти повернешся до Табору Юпітера.
Джейсон здавався здивованим.
— Цього ніколи не станеться. Хіба що ти підещ разом зі мною. Обіцяю.
Пайпер узяла його за руку. Вона вдавано посміхнулася, але подумала: «Ще одна обіцянка. “Клятви дотримай на краю могили”».
Вона намагалася позбутися нав’язливих думок. Чому б просто не насолодитись цією спокійною миттю з Джейсоном? Але дивлячись за борт, вона проти волі думала: прерія вночі схожа на темну воду, що наповнювала кімнату з її видіння в кинджалі, у якій вони тонули.
XIII Персі
Кому потрібна димова завіса із запахом нагетсів? Інша справа, якби Лео змайстрував капелюх проти снів.
Тієї ночі Персі переслідували жахливі кошмари. Спочатку йому наснилось, що він знову опинився на Алясці в пошуках орла легіону. Персі біг гірською стежкою, але щойно він ступив на узбіччя, його поглинула трясовина — маскек (так її назвала Хейзел). Хлопець задихався в багнюці, нездатний ані рухатися, ані бачити. Уперше в житті він зрозумів, що таке тонути.
«Це тільки сон, — запевнив себе Персі. — Я прокинусь».
Але від цього краще не стало.
Персі ніколи в житті не боявся води. Вона була стихією його батька. Але після інциденту з маскеком він почав боятися удушення. Він нізащо б нікому не зізнався, але нервував через це навіть, коли заходив у воду. Певна річ, це була дурня — він не міг потонути. Та водночас Персі знав: якщо не навчишся володіти страхом, той може почати володіти тобою.
Він подумав про свою подругу Талію, яка боїться висоти, попри те, що донька бога небес. Он її брат, Джейсон, уміє літати, керуючи вітрами. А Талія не вміє, можливо, через те, * що боїться пробувати. Якщо Персі почне вірити, що може втопитись...
Маскек тиснув йому на груди. Легені були ладні розірватись.
«Припини панікувати! — наказав він собі. — Це не по-справжньому!»
Саме тієї миті, коли він усвідомив, що не може більше затримувати дихання, сон змінився.
Хлопець стояв у просторому темному місці, схожому на підземну автостоянку. Навсібіч тягнулись ряди кам’яних колон, що утримували стелю за двадцять футів над землею. Окремо від них стояли жаровні, що вкривали підлогу тьмяним червоним сяйвом.
Персі мало що розрізняв у напівтемряві, але розгледів підйомний блок, мішки з піском і рядки вимкнених театральних прожекторів, що звисали зі стелі. Уся кімната була заповнена дерев’яними ящиками з ярликами: «БУТАФОРІЯ», «ЗБРОЯ», «КОСТЮМИ». На одному було написано: «РІЗНОМАНІТНІ РАКЕТНІ УСТАНОВКИ».
Персі почув у темряві скрип механізмів, обертання шестерень і рухання води по трубах.
А потім він побачив велетня... Принаймні, Персі так вирішив, що це велетень.
Він був заввишки дванадцять футів — пристойний зріст для циклопа, але вдвічі менший, ніж в інших велетнів, з якими бився Персі. А ще невідомий походив на людину більше, ніж звичайні велетні, — у нього не було драконячих ніг, як у його більших братів. Однак, його довге пурпурове волосся було зібране у хвіст дредлоків та прикрашене золотими й срібними монетами, що нагадало Персі зачіски інших велетнів. А за спину здоровань почепив десятифутовий спис — звичну зброю велетня.