ІІІ Аннабет
Шкода, що в неї немає апетиту. Римляни розумілись на бенкетах.
Вони привезли тахти і низькі столики, і вже незабаром форум почав нагадувати мебльовані покої. Римляни сиділи по десятеро-двадцятеро осіб. Усі розмовляли та сміялись, у той час, коли вітряні духи — аури — вирували над їхніми головами і носили безмежну кількість піц, бутербродів, чипсів, охолоджених напоїв та свіжоспечених булочок. Поміж натовпу ширяли пурпурові привиди — лари — у тогах і легіонерських обладунках. Форумом від столу до столу сновигали сатири («Ні, фавни», — подумала Аннабет), випрошуючи їжу та дрібні гроші. На полі неподалік бойовий слон пустував разом із Місіс О’Лірі. Навколо статуй Терміна, що окреслювали міські кордони, грались у квача дітлахи.
Уся ця картина здавалась настільки знайомою та водночас такою неймовірною, що в Аннабет запаморочилось у голові.
Усе, чого вона хотіла, — залишитися разом із Персі, бажано наодинці. Вона розуміла, що доведеться зачекати. Щоб виконати це завдання, їм необхідні римляни, а це означає, що вони мусять пізнати своїх нових союзників та завоювати їхню довіру.
Рейна та кілька офіцерів (включно з білявим хлопчиськом Октавіаном, який щойно повернувся після запалення плюшевих ведмедиків для богів) сіли поруч із Аннабет та її командою. Персі разом із двома новими друзями, Френком та Хейзел, приєднався до них.
Коли вихор тарілок з їжею опустився на стіл, Персі нахилився до Аннабет та прошепотів:
— Хочу показати тобі Новий Рим. Тільки ми з тобою. Це місце неймовірне.
Аннабет мала б відчути приємну схвильованість. «Тільки ми з тобою» було саме тим, чого вона бажала. Натомість відчула обурення. Як Персі може з таким захватом говорити про це місце? А як же Табір Напівкровок — їхній табір, їхній дім?
Вона намагалась не витріщатись на нові позначки на передпліччі Персі — татуювання SPQR, як у Джейсона. У Таборі Напівкровок напівбоги отримували нитку з намистинами, щоб відзначити роки тренувань. А тут випалювали позначки на шкірі, наче кажучи: «Ти належиш нам. Навіки».
Вона стрималася від уїдливих зауважень з цього приводу.
— Гаразд. Авжеж.
— Я тут подумав, — схвильовано промовив він. — Маю одну ідею...
Його перервав виголошений Рейною тост за дружбу.
Після знайомства римляни та команда Аннабет почали обмінюватися історіями. Джейсон розповів, як потрапив без спогадів у Табір Напівкровок, як вирушив з Пайпер та Лео звільняти богиню Геру (або Юнону, як бажаєте — вона однаково дратувала і в римській, і в грецькій подобі!) з ув'язнення у Будинку Вовка в північній Каліфорнії.
Неможливо! — утрутився Октавіан. — Це найсвятіше місце. Якби велетні ув’язнили там богиню...
— ... вони б убили її, — продовжила Пайпер. —. А звинуватили, б греків, чим розпочали війну між таборами. Тепер помовч і дай можливість Джейсону закінчити.
Октавіан роззявив рота, але промовчав. Аннабет обожнювала чаромовство Пайпер. Вона помітила, як Рейна по черзі дивиться то на Джейсона, то на Пайпер, як вона супить брови, наче починаючи розуміти, що ці двоє — пара.
— Отже, — продовжив Джейсон, — так ми дізнались про богиню землі Гею. Вона досі наполовину спить, але звільнення чудовиськ з Тартару та відродження велетнів її рук справа. Порфіріон, головний здоровань, з яким ми бились у Будинку Вовка, сказав, що він відступає до стародавніх земель — самої Греції. Вій має намір пробудити Гею і знищити богів... як там він сказав? «Знищимо богів біля витоків їхньої цивілізації».
Персі задумливо кивнув.
— Тут Гея теж не гаяла часу. У нас була своя сутичка з царицею Багнисте Личко.
Персі розповів свою історію. Він описав, як прокинувся у Будинку Вовка без жодних спогадів, окрім одного — імені Аннабет.
Коли дівчина почула це, то ледве стримала сльози. Персі розповів, як вирушив на Аляску разом із Френком та Хейзел: як вони перемогли велетня Алкіонея, звільнили бога смерті Танатоса і повернулися із золотим орлом, штандартом римського табору, щоб відбити напад велетневої армії.
Коли Персі закінчив, Джейсон схвально присвиснув.
— Зрозуміло, чому вони зробили тебе претором.
Октавіан фиркнув.
— Це означає, що у нас тепер троє преторів! У законі чітко написано, що їх може бути тільки двоє!
— Є в цьому одна перевага, — промовив Персі, — і я, і Джейсон вищі за тебе званням, Октавіане! Отже, ми обидва можемо наказати тобі стулити пельку.