— Ну, може, ледве достатньо.
Хейзел сховала обличчя в долонях.
— У нас інакше й не буває.
Аннабет вирішила сприйняти це як згоду.
— Гаразд, Лео. Про яку хибну мішень ти говориш?
— Я такий радий, що ти поцікавилася! — Він постукав по кнопках на консолі, повернув диск і з неймовірною швидкістю натиснув кілька разів на кнопку «А» на віі-контролері. — Буфорде? На чергування.
Френк зробив крок назад.
— На кораблі ще хтось є? Хто такий Буфорд?
На сходах заклубочився дим. На палубу піднявся автоматичний стіл Лео.
Під час подорожі Аннабет лише кілька разів бачила Буфорда. Здебільшого він залишався в машинному відділенні. (Лео стверджував, що стіл таємно закоханий у двигун.) Буфорд мав три ніжки й стільницю з червоного дерева. Поміж них розташовувались бронзові висувні шухлядки, шестерні, що постійно оберталися, та парові клапани. Буфорд волочив за собою сумку, прив’язану до однієї з його ніжок, що дуже походила на поштарську торбу.
— Це Буфорд, — повідомив Лео.
— Ти даєш імена своїм меблям? — поцікавився Френк.
Лео фиркнув.
— Чуваче, тобі навіть не снились такі круті меблі. Буфорде, ти готовий до операції «Столовий кінець»?
Буфорд вивергнув пару й підійшов до поручнів. Його дерев яна стільниця поділилася на чотири трикутники, що витягнулись у дерев’яні крила. Лопаті завертілись. Буфорд здійнявся в повітря.
— Стіл-гелікоптер, — пробурмотів Персі. — Мушу визнати, що це круто. А що в торбі?
— Брудна напівбожа одежа, — промовив Лео. — Сподіваюсь, ти не проти, Френку?
Френк поперхнувся.
— Що?
— Воно зіб’є орлів з нашого сліду.
— Це була моя єдина змінна пара штанів!
Лео знизав плечима.
— Я попросив Буфорда випрати їх і скласти, поки він буде на завданні. Сподіваюсь, він це зробить. — Лео потер долоні й ошкірився. — Отже! Оце я називаю «добре попрацював». А тепер мені час розрахувати обхідний маршрут. Побачимося за вечерею!
Персі рано ліг спати, тож увечері Аннабет не залишалось нічого, окрім як витріщатися у свій комп’ютер.
Вона, звісно, взяла із собою ноутбук Дедала. Два роки тому цей пристрій залишився їй у спадок від найвидатнішого винахідника всіх часів. У ньому містилися плани винаходів, схеми, діаграми, більшість з яких Аннабет досі тільки намагалась зрозуміти. За два роки звичайний ноутбук уже мав би стати застарілим, але Дедалів пристрій досі випереджував сучасну науку десь років на п’ятдесят. Він міг збільшитись у повноцінний ноутбук, зменшитись у планшетний комп’ютер або згорнутись у металеву пластину, меншу за мобільний телефон. Швидкість його роботи перевищувала всі комп’ютери, якими Аннабет доводилося коли-небудь користуватися. Він міг отримати доступ до супутникових каналів або до телебачення Гефеста на Олімпі. Він умів робити все, окрім хіба-що зав’язувати шнурки черевиків. Хоча, може, і для цього існувала своя програма, але про неї Аннабет ще не дізналася.
Вона сиділа на своїй койці та розглядала тривимірну модель афінського Парфенона в дедаловій програмі для комп’ютерної візуалізації. Їй давно кортіло його відвідати, тому що вона обожнювала архітектуру і тому що цей був найвідоміший храм її матері.
Тепер її бажання може здійснитися, якщо вони доживуть до прибуття у Грецію. Та що більше вона розмірковувала про Знак Афіни і давню римську легенду, про яку згадувала Рейна, то більше її охоплювала тривога.
Попри небажання вона пригадала суперечку з мамою. Минуло стільки тижнів, а ті слова досі вражали її.
Того дня Аннабет їхала в метро з Верхнього Іст-Сайду після візиту до мами Персі. Протягом тих довгих місяців, поки Персі вважався зниклим, Аннабет так подорожувала принаймні один раз на тиждень: частково, щоб повідомити Саллі Джексон та її чоловікові Полу останні новини щодо пошуків Персі, і частково тому, що і Аннабет, і Саллі був потрібен хтось, хто міг би підбадьорити та переконати в тому, що з Персі все буде гаразд.
Весна видалась особливо важкою. Тоді Аннабет уже мала підстави вірити, що Персі живий, оскільки план Гери, здавалось, передбачав його відправлення до римлян. Проте вона й гадки не мала, де саме він є. Джейсон пригадав місце розташування його старого табору, але жодні грецькі чари — навіть з арсеналу мешканців будиночка Гекати — не підтверджували, що Персі там, чи бодай-де. Він наче зник з поверхні планети. Їхній оракул Рейчел спробувала прочитати майбутнє і, хоча побачила вона небагато, була впевнена, що Лео мусить закінчити «Арго II», перш ніж вони зможуть контактувати із римлянами.