Октавіан став пурпурним, наче футболка римського табору. Джейсон і Персі стукнулись кулаками.
Навіть Рейна вдавано посміхнулася, але в очах її вирувала буря.
— Проблему із зайвим претором владнаємо пізніше, — промовила вона. — Зараз маємо серйозніші питання.
— Я поступлюсь Джейсонові, — простодушно промовив Персі. — Дурниці.
— Дурниці? — Октавіан ледве не вдавився. — Посада претора Риму — дурниці?
Персі його проігнорував і повернувся до Джейсона.
— То ти — брат Талії Грейс, га? Отакої! Ви зовсім не схожі.
— Так, я помітив, — промовив Джейсон. — Хоч би як, дякую, що захистив мій табір, поки мене не було. Ти чудово впорався.
— Так само, як і ти, — відповів Персі.
Аннабет ударила його ногою по гомілці. Їй не хотілось переривати братання хлопців, але Рейна мала рацію: були важливіші речі для розмов.
— Потрібно обговорити Велике пророцтво. Я так розумію, римляни про нього теж знають?
Рейна кивнула.
— Ми називаємо його Пророцтвом Сімох. Октавіане, ти знаєш його напам’ять?
— Авжеж, — відповів той. — Але, Рейно...
— Прочитай його, будь ласка! Англійською, не латиною.
Октавіан зітхнув.
— На поклик озвуться Сім напівкровок. У полум’ї й бурі світ гине знову...
— Клятви дотримай на краю могили, — продовжила Аннабет. — До Брами Смерті йдуть ворожі сили.
Усі витріщились на неї... за винятком Лео. Він зробив млинок з алюмінієвої фольги, у яку були загорнуті тако, та кидав його у вітряних духів, що пролітали повз.
Аннабет не знала, нащо промовила рядки пророцтва.
Вона просто відчула, що мусить це зробити.
Здоровань Френк випростався на тахті й витріщився на неї так, наче посеред її чола виросло третє око.
Ти правда дитина Мі... тобто, Афіни?
— Так, — відповіла Аннабет, зненацька відчувши потребу захищатись. — А що тут дивного?
Октавіан фиркнув.
— Якщо ти справді дитина богині мудрості...
— Годі, — обірвала Рейна. — Аннабет не намагається нікого надурити. Вона тут з миром. До того ж... — Дівчина з шаною поглянула на Аннабет, хоч було видно, що це їй коштує зусиль. — Персі високої думки про тебе.
Аннабет знадобився деякий час, щоб розпізнати нотки голосу Рейни. Персі опустив очі, зненацька зацікавившись своїм чизбургером.
Обличчя Аннабет запалало. О, боги... Рейні подобається Персі. Це пояснювало тінь образи, можливо, навіть заздрощів у її словах. А Персі відмовив їй на користь Аннабет.
Цієї миті Аннабет пробачила своєму дурнуватому хлопцеві всі його витівки. Їй кортіло стиснути його в обіймах, але вона наказала собі заспокоїтись.
— Е-е, дякую, — відповіла вона Рейні. — Хай там що, пророцтво частково стає зрозумілим. Вороги біля Брами Смерті... це римляни та греки. Ми повинні об’єднати сили, щоб знайти це місце.
Хейзел, дівчина з кавалерійським шоломом і довгим кучерявим волоссям, підняла щось зі столу. Камінець скидався на великий рубін, але перш ніж Аннабет змогла в цьому переконатись, Хейзел сунула його до кишені своєї джинсової сорочки.
— Мій брат Ніко вирушив на пошуки брами, — промовила вона.
— Стривай, — випалила Аннабет. — Ніко ді Анжело? Він твій брат?
Хейзел кивнула так, наче це було очевидним. В Аннабет постало безліч нових запитань, але її голова і без цього йшла обертом, наче млинок Лео, тож вона вирішила залишити їх на потім.
— Гаразд. Продовжуй, будь ласка.
— Він зник. — Хейзел облизала губи. — Боюсь... я не певна, але гадаю, з ним щось трапилось.
— Ми його знайдемо, — пообіцяв Персі. — Усе одно нам слід шукати Браму Смерті. Танатос сказав, що ми знайдемо відповіді в Римі... ну, у першому Римі. Це на шляху до Греції, так?
— Вам сказав це Танатос? — Аннабет насилу вірила в те, що їй розповідали. — Бог смерті?
Вона зустрічала багатьох богів. Вона навіть опинялася в Підземному царстві. Але розповідь Персі про звільнення уособлення самої смерті лякала її... до самої смерті.
Персі відкусив шматок бургера.
— Тепер, коли Смерть звільнено, чудовиська вмиратимуть і вирушатимуть у Тартар, як і раніше. Але поки Брама Смерті відчинена, вони продовжать повертатись.
Пайпер покрутила перо у волоссі.
— Як вода крізь діряву греблю, — припустила вона.
— Еге, — посміхнувся Персі, — у нас клята дірка.
— Га? — спитала Пайпер.
— Нічого, — відповів хлопець. — Невдалий жарт. Отже, нам потрібно знайти двері й зачинити їх, перш ніж вирушати до Греції. Тільки так ми зможемо перемогти велетнів і бути впевненими, що вони залишаться переможеними.
Рейна вхопила яблуко з фруктової тарілки. Вона покрутила його в руці, розглядаючи темно-червону шкірку.