Чудовисько знову налетіло на корабель. Каркас затріщав. Аннабет, Пайпер і Джейсон викинуло на правий борт. Вони ледве не випали за нього у воду.
Лео дотягнувся до штурвала. Його руки заметались над контрольною панеллю. Фестус затріскотів і заклацав через інтерком, сповіщаючи про течі в трюмі, але корабель начебто не збирався тонути... принаймні поки що.
Лео переключив режим весел. Вони могли змінюватися на списи, чого мало вистачити, щоб відігнати чудовисько. На жаль, їх заклинило. Креветкозила, напевно, вибив їх з осей. До чудовиська вже було як шапкою докинути. Це означало, що Лео не зможе скористатися балістою, бо від цього загориться й «Арго II».
— Як він так непомітно наблизився? — крикнула Аннабет, підводячись за допомогою одного з бокових щитів.
— Не знаю! — гаркнув Хедж. Він подивився навколо в пошуках своєї битки, що скотилась на протилежний край шканців.
— Я йолоп! — лайнув себе Лео. — Йолоп, йолоп! Я забув про сонар!
Корабель ще сильніше накренився на правий борт. Чудовисько або намагалось його обійняти, або перекинути.
— Сонар? — випалив Хедж. — Панові сопілки, Вальдезе! Може, коли б ти не витріщався на очі Хейзел і не тримався з нею за руки так довго...
— Що? — вискнув Френк.
— Усе було не так! — заперечила Хейзел.
— Це несуттєво! — утрутилась Пайпер. — Джейсоне, можеш викликати блискавку?
Джейсон важко підвівся.
— Я... — він зміг тільки похитати головою. Виклик бурі забрав у нього забагато сил. «У такому стані бідолаха навіть іскру в свічці запалювання не запалить», — подумав Лео.
— Персі! — промовила Аннабет. — Ти можеш поговорити з ним? Ти знаєш, що воно таке?
Син морського бога похитав головою, вочевидь спантеличений.
— Може, його просто зацікавив корабель. Може...
Щупальці чудовиська з такою швидкістю хльоснули по палубі, що Лео не встиг навіть крикнути: «Обережно!»
Одне з них ляснуло Персі в груди. Хлопець З гуркотом полетів сходами вниз. Інше схопило Пайпер за ноги й потягнуло її до поручнів. Решта почала обвивати щогли, стискати арбалети та рвати такелаж.
— Начувайся, волосся з носу! — Хедж схопив свою битку й ринув у бій, але його удари відскакували від щупальців.
Джейсон оголив меч. Він спробував звільнити Пайпер, але досі був слабким. Золотий клинок легко розрізав щупальці, але на їх місці, значно швидше, ніж рубав Джейсон, виростали нові.
Аннабет дістала кинджал. Вона кинулась усередину сонмища щупальців, рубаючи та колючи, усе що траплялося на шляху. Френк витягнув лук і почав стріляти за борт у тіло чудовиська, спрямовуючи стріли в щілини панцира, але це тільки роздратувало чудовисько. Воно заревіло й струснуло корабель. Щогла заскрипіла так, наче ось-ось розламається.
Їм потрібно більше вогневої міці, але вони не можуть використати балісту. Необхідно зробити потужний вибух, який водночас не знищить корабель. Але як?
Очі Лео зупинились на ящику біля ніг Хейзел.
— Хейзел! — крикнув він. — Цей ящик! Відкрий його!
Дівчина розгубилась, але потім побачила коробку. На ярлику було написано: «УВАГА. НЕ ВІДКРИВАТИ».
— Відкрий його! — знову крикнув Лео. — Тренере, станьте за штурвал! Поверніть нас носом до чудовиська, або корабель перекинеться.
Хедж поскакав на своїх спритних козлиних копитах поміж щупальцями чудовиська, пристрасно розмахуючи биткою. Він дістався штурвала й почав кермувати сам.
— Сподіваюсь, маєш план! — прогорланив він.
— Маю. Поганий.
Лео помчався до щогли.
Чудовисько навалилось на «Арго II». Палуба накренилась під кутом у сорок п’ять градусів. Попри всі зусилля команди, щупальців ставало дедалі більше. Ці штуки, здавалось, були здатні розтягуватись на будь-яку довжину. Мине ще кілька хвилин — і вони повністю обплутають «Арго II». Персі досі не показувався з трюму. Решта команди з усіх сил відбивалась від носового волосся.
— Френку! — крикнув Лео, добігши до Хейзел. — Виграй нам трохи часу! Можеш перетворитись на акулу чи щось подібне?
Френк сердито зиркнув на нього. Тієї самої миті одне щупальце ляснуло здорованя й викинуло за борт.
Хейзел скрикнула. Вона щойно відкрила ящик і тепер ледве не впустила дві пляшки, що дістала звідти.
Лео спіймав їх. Скляні пляшечки з отруйно-зеленою рідиною всередині трохи нагрілися. Груди Лео ледве не розривалися від почуття провини: він щойно відволік Френка, і, можливо, через це хлопець загине. Але зараз не можна було про це думати — він мусить урятувати корабель.
— Нумо! — Лео передав одну пляшку Хейзел. Ми можемо вбити чудовисько... і врятувати Френка!
Він сподівався, що не бреше. Дістатись до лівобортних поручнів виявилось не легше, ніж видертися на гору, але врешті-решт їм це вдалось.