Персі схрестив ноги.
— І це лише одна біда. Ще й Знак Афіни.
Аннабет, здавалось, не дуже зраділа зміні теми. Вона опустила руку на свій рюкзак, з яким не розставалась відтоді, як вони залишили Чарльстон.
Дівчина потягнула за блискавку й дістала тонкий бронзовий диск діаметром з пончик.
— Це мапа, що я знайшла у форті Самтер. Це...
Вона різко замовкла, і витріщилась на гладку бронзову поверхню.
— Він порожній!
Персі взяв диск і оглянув обидва боки.
— Раніше було інакше?
— Так! Я дивилась на нього у своїй каюті й... — Аннабет забурмотіла собі під ніс. — Напевно, це як зі Знаком Афіни. Я бачу його тільки на самоті. Він не покажеться іншим напівбогам.
Френк швиденько позадкував, наче диск міг вибухнути. У нього утворилися вуса від апельсинового соку та борода з тістечкових крихт, через що Пайпер кортіло дати йому серветку.
— Що було на ньому? — знервовано поцікавився він. — І що таке Знак Афіни? Я досі не розумію.
Аннабет забрала диск у Персі. Вона покрутила його на сонці, але той залишився порожнім.
— Maпy було важко прочитати, але вона показувала місце в Тибрі, у Римі. Гадаю, там почнеться моє завдання... шлях, що поведе мене за Знаком.
— Можливо, там ти зустрінеш річного бога Тіберіна, — промовила Пайпер. — Що таке цей знак?
— Монета, — пробурмотіла Аннабет.
Персі нахмурився.
— Яка монета?
Аннабет занурила руку в кишеню й дістала срібну драхму.
— Мені її дала матір на Центральному вокзалі. Відтоді вона завжди зі мною. Це афінська монета.
Вона передала її по колу. Поки напівбоги по черзі розглядали монету, Пайпер ледве не розсміялась — вони зараз нагадали малюків з початкової школи, які грають у «Покажи та розкажи».
— Сова, — підмітив Лео. — Ну, це зрозуміло. Гадаю, гілка оливкова? Але що це за напис, ΑΘΕ — Афінське Об’єднання Економістів?
— Це альфа, тета і епсилон, — промовила Аннабет. — Це абревіатура грецького вислову, що приблизно означає «власність афінян»... або ще можна прочитати як «діти Афіни». Це щось на кшталт афінського гасла.
— Як «SPQR» для римлян, — припустила Пайпер.
Аннабет кивнула.
— Одне слово, Знак Афіни — це сова, як оця на монеті. Він з’являється в червоному полум’ї. Я бачила його вві сні. А потім ще двічі у форті Самтер.
Вона розповіла, що сталось у форті: про голос Геї, про павуків у гарнізоні, і як Знак їх спопелив. Пайпер бачила, що подрузі складно про це говорити.
Персі взяв Аннабет за руку.
— Я мав бути там з тобою.
— Ні, не мав. Цей шлях тільки для мене. Коли я дістанусь Рима, я муситиму вирушити наодинці. Інакше Знак не з’явиться. Я мушу піти за ним... до його джерела.
Френк узяв у Лео монету й уважно розглядав сову.
— «Загибель велетнів бліда і золотом палає, з в'язниці витої звільнить її лиш біль». — Він поглянув на Аннабет. — Що це... що в джерелі?
Перш ніж Аннабет устигла відповісти, Джейсон промовив:
— Статуя. Статуя Афіни. Принаймні... це мій здогад.
Пайпер насупила брови.
— Ти запевняв, що не знаєш.
— Не знаю. Але що більше я про це розмірковую... лише один артефакт підходить до легенди. — Він повернувся до Аннабет.— Вибач. Треба було розповісти тобі все, що я чув, значно раніше. Але я боявся. Якщо ця легенда правдива...
— Знаю, — промовила Аннабет. — Я здогадалася, Джейсоне! Я розумію тебе. Але якщо нам удасться врятувати статую, разом, греки і римляни... Хіба ти не розумієш? Це припинить ворожнечу.
— Стривайте. — Персі здійняв долоні, наче вимагаючи тайм-аут. — Яка статуя?
Аннабет забрала срібну монету і сховала її до кишені.
— Афіна Парфенос, — промовила вона. — Найвідоміша грецька статуя. Сорок футів заввишки, вкрита слоновою кісткою та золотом. Вона стояла в центрі Парфенона в Афінах.
На кораблі запанувала тиша. Чутно було тільки, як хвилі б’ються об дерев’яний борт корабля.
— Гаразд, я запитаю, — зрештою промовив Лео. — Що з нею сталося?
— Зникла, — відповіла Аннабет.
Лео нахмурився.
— Як це сорокафутова статуя в центрі Парфенона просто так зникла?
—Це чудове запитання, — промовила Аннабет. — Одна з найбільших таємниць в історії. Деякі вважали, що статую розплавили на золото або знищили загарбники. Афіни багато разів розграбовували. Дехто гадав, що статую вивезли...
— ...римляни, — закінчив за неї Джейсон. — Принаймні, це одна з теорій, що збігається з легендою, почутою мною у Таборі Юпітера. Щоб зламати дух греків, римляни вивезли Афіну Парфенос, захопивши Афіни. Вони сховали її в підземному храмі у Римі. Римські напівбоги присягнулись, що вона ніколи не побачить денного світла. Вони буквально викрали Афіну, щоб вона більше не могла бути символом грецької військової сили. Вона стала Мінервою, значно безпечнішою богинею.