Тому що Джейсон не такий. Бути лідером та надавати гарний приклад — це частина його генетичного коду. Порушувати правила неприродньо для нього.
Безсумнівно, Рейна захоплювалась цією його якістю Так само, як і Пайпер... більшість часу.
Їй тільки раз удалося переконати його стати бунтарем. Це було в Школі Дикунів, коли вони прокралися на дах, щоб подивитись на метеоритний дощ. Саме тоді вони вперше поцілувались.
На жаль, цей спогад виявився витівкою Туману, чаклунською брехнею, що вживила їй у голову Гера. Тепер Пайпер і Джейсон разом насправді, але їхні стосунки будувалися на омані. Якщо вона попросить справжнього Джейсона вислизнути куди-небудь із нею посеред ночі, то чи він це зробить?
Вона збирала сіно в купки. Джейсон лагодив зламані дверцята на стійлі. Крізь скляний люк на підлозі сяяв океан — зелена безкінечна широчінь світла та тіні. Пайпер весь час туди поглядала — вона боялась, що побачить морду чудовиська, яке зазирає всередину, або водяних людожерів з дідусевих казок. Але все, що вона бачила: нечасті косяки оселедця.
Дивлячись, як працює Джейсон, вона дивувалась тому, як легко йому все вдається: чи то лагодження зламаних дверей, чи змащування сідл.
І справа була не тільки в його сильних та майстерних руках (хоч Пайпер цілком була ними задоволена!), а й у тому, як бадьоро та впевнено він поводився. Без жодних скарг робив те, що було потрібно. Не втрачав почуття гумору, попри те, що не спав уже понад добу і, напевно, ледве тримався на ногах. Пайпер розуміла, чому Рейна закохалась у нього. Коли справа стосувалась роботи та відповідальності, Джейсон був справжнім римлянином.
Пайпер пригадала чаювання з мамою у Чарльстоні. Цікаво, що Афродіта сказала Рейні рік тому? Чому це вплинуло на поведінку дівчини? Богиня відмовляла її від захоплення Джейсоном чи, навпаки — заохочувала?
Пайпер не знала, але була б значно щасливішою, якби мама не з’являлась у Чарльстоні. Звичайні матері нерідко змушують своїх дітей ніяковіти. Але те, що зробила її гламурна мати-богиня, яка запросила подруг Пайпер на балачки про хлопців за чаєм, — це було зовсім принизливо.
Афродіта була такою уважною до Аннабет та Хейзел, що Пайпер стало неспокійно на душі. Коли мама цікавилась чиїмись стосунками, то це, зазвичай, було поганою ознакою. Це віщувало біду. Або як сказала б Афродіта: «Несподіваний поворот».
Та водночас Пайпер була таємно ображена на маму. Афродіта майже не дивилась на неї під час розмови. Не сказала жодного слова про Джейсона. І навіть не спробувала пояснити свою зустріч із Рейною. Таке враження, наче донька припинила її цікавити. Пайпер отримала свого хлопця. Тепер усе залежало від неї, а Афродіта давно переключилась на більш свіжу плітку з такою самою легкістю, з якою викидала старі бульварні журнали.
«Усі ви такі чарівні історії, — сказала тоді Афродіта. — Тобто дівчата».
Тієї миті Пайпер не повністю це усвідомлювала, але якась її частина подумала: «Чудово. Я не хочу бути історією. Я хочу нормального та спокійного життя з нормальним та постійним хлопцем».
Якби ж тільки Пайпер краще розумілась на стосунках... Будучи старшою вожатою будиночка Афродіти, вона мала б бути фахівцем. Інші таборяни весь час радилися з нею. Пайпер з усіх сил намагалась допомогти їм, але у власних стосунках виявилася безсилою. Вона завжди в усьому сумнівалась, занадто старалась прочитати вираз обличчя Джейсона, його настрій, необдумані слова. Чому все має бути так важко? Чому «довго та щасливо» не може тривати вічно?
— Про що розмірковуєш? — запитав Джейсон.
Пайпер усвідомила, що хмуриться. У віддзеркаленні на скляних дверях вона виглядала так, наче з їла ложку солі.
— Ні про що, — відповіла вона. — Тобто... багато про що. Але ні про що особливо.
Джейсон розсміявся. Шрам на його губі став майже непомітним. Дивовижно, як йому вдавалось перебувати у такому гарному настрої, ураховуючи все, що він витримав.
— Усе спрацює, — пообіцяв він. — Ти сама це сказала.
— Еге ж, — погодилась Пайпер. — От тільки я сказала це, тільки щоб підбадьорити Аннабет.
Джейсон знизав плечима.
— І все ж, це правда. Ми майже дісталися стародавніх земель. І відірвалися від римлян.
— Які тепер на шляху до Табору Напівкровок і мають намір напасти на наших друзів.
Джейсон розгубився, наче йому важко було сказати щось позитивне з цього приводу.
— Хірон знайде спосіб їх затримати. Можуть минути тижні, перш ніж римляни знайдуть табір та спланують напад. До того ж, Рейна зробить усе, що зможе, аби сповільнити хід справи. Вона досі на нашому боці. Знаю, що на нашому.