— Мерлін, — тихо промовив він. — Ти виглядаєш втомлено.
Я кивнув.
— А ти виглядаєш відпочилим, — зауважив я.
— Вірно, — відповів він, закриваючи книгу і поклавши її на столик. А потім запитав: — Біда?
— Біда, Мандор.
Він піднявся на ноги.
— Ти хочеш пройти?
Я похитав головою.
— Якщо у тебе під рукою є які-небудь Козирі для повернення, я б волів, щоб ти пройшов до мене.
Я простягнув руку вперед, наші руки стиснули один одного, він зробив єдиний крок і став поруч зі мною на мосту. Ми на мить обнялися, а потім він повернувся і подивився спочатку по сторонах, а потім в прірву.
— Тут є щось небезпечне? — Запитав він.
— Ні. Я вибрав це місце, тому що воно здається найбільш безпечним.
— І до того ж мальовничим, — відгукнувся він. — Що з тобою трапилося?
— Я довго був всього лише студентом, а потім проектувальником певних спеціалізованих механізмів, — почав я розповідати. — До недавнього часу моє життя залишалася небагатим подіями. А потім почалося суцільне пекло. Причому, більшу частину того, що відбувається я не розумію, а багато що відбувається з подачі когось, кого я не знаю. Ця частина досить складна, і не варта твоєї уваги.
Він поклав руку на поруччя мосту.
— А інша частина? — Запитав він.
— Аж до цього моменту я думав, що мої вороги походять з Амбера. Але раптом, коли здавалося, що велику частину цієї справи буде залагоджено, хтось пускає по моєму сліду Вогняного Ангела. Я лише нещодавно знищив його. Я поняття не маю, чому це відбулося, і це, звичайно ж, до Амбера відношення не має.
— Ти, звичайно ж, маєш рацію, — сказав він. — Я поняття не мав, що справа дійшло до чогось, близького до цього, інакше давно б зв'язався з тобою. Але дозволь не погодитися з частині порядку важливості, перш ніж я з задоволенням висловлю певні припущення щодо тебе. Я хочу почути твою історію повністю.
— Чому?
— Тому, що ти, братику, іноді разюче наївний, і я не довіряю твоєму судженню щодо того, що істинно важливо.
— Я можу померти з голоду перш, ніж закінчу, — відгукнувся я.
Криво посміхаючись, мій названий брат підняв руки. В той час, як Юрт і Деспіл припадали мені зведеними братами, породженими моєю матір'ю Дарою від принца Савалла, Повелителя Грані, Мандор був сином Савалла від попереднього шлюбу, до того ж істотно старший за мене, і тому нагадував мені багатьох моїх родичів в Амбері. Я завжди відчував себе стороннім серед дітей Дари і Савалла. При цьому Мандор теж не був частиною цієї відособленої групки і у нас з'явилося щось спільне. Але, що б там не було, ми з ним порозумілися і почали зближатися, як я іноді думаю, більше, ніж повнорідні брати. За минулі роки він навчив мене багатьом практичним речам і ми не раз добре проводили з ним час.
Повітря між нами спотворилося і, коли Мандор опустив руки, між нами беззвучно і раптово виник обідній стіл, покритий розшитою білою скатертиною, а мить потому за ним два стільці, що з'явилися друг навпроти одного. Стіл був накритий численними блюдами — прекрасний фарфор, кришталь, срібні столові прилади і навіть відерце виблискуючого льоду з темною пляшкою шампанського.
— Ти справив на мене враження, — констатував я.
— В останні роки я присвятив чимало часу гурманській магії, — сказав він. — Найнижче прошу до столу.
Ми зручніше розташувалися на мосту між двома темними громадами. Спробувавши страви, я оцінююче прицмокнув, і пройшла не одна хвилина, перш ніж я зміг почати викладати всі події, що призвели мене в це царство зоряного світла і безмовності.
Мандор, не перебиваючи, вислухав всю мою повість, а коли я закінчив, кивнув.
— Не хочеш ще десерту?
— Так, — погодився я. — Він дуже смачний.
Коли я кілька хвилин потому підняв очі, то побачив, що він посміхається.
— Що тут смішного? — Поцікавився я.
— Ти, — відповів він. — Якщо ти пам'ятаєш, я вже говорив тобі раніше, перед тим, як ти відправився туди — будь розбірливішими з тими, кому надаєш довіру.
— Ну? Я нікому про себе не розповідав. Якщо ти маєш намір прочитати мені лекцію про шкоду дружби з Люком, не дізнавшись про нього все досконально, я її вже чув.
— А як щодо Джулії?
— Що ти маєш на увазі? Вона так і не дізналася…
— Саме. А їй ти, схоже, міг би довіряти. Замість цього ти налаштував її проти себе.